Артур Чолач: «Класно представляти свою країну на міжнародній арені» (Фото, відео)

Студент першого курсу факультету післядипломної та заочної освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Артур Чолач, який є вихованцем хокейного клубу «Галицькі Леви», наразі на клубному рівні грає за «Білий Барс» з Білої Церкви. Захищає він і спортивну честь синьо-жовтого прапора на міжнародних змаганнях у складі молодіжної збірної України. На днях Артур на офіційному сайті Української хокейної ліги відповідав на питання шанувальників найшвидшої гри на планеті.

– З якого віку ти в спорті? Грати в хокей було твоїм рішенням чи когось із батьків?
– Граю в хокей з семи років, а до хокею я займався бальними танцями. Спочатку я хотів піти на футбол, але мені було сім років, а там набирали з восьми. Пізніше президент ХК «Галицькі Леви» Романюк Микола Степанович запропонував моїм батькам завести мене на тренування. І мені дуже сподобалося, тому я вирішив залишитися в хокеї.

– Хто був твоїм першим тренером і що можеш про нього розповісти?
– Моїм першим тренером був Чіканцев Михайло Валерійович, який очолює команду «Галицькі Леви». Про нього можу сказати тільки хороше. Це чудова людина і прекрасний тренер, який прищепив мені любов до хокею та який дав мені хороший старт в моїй кар’єрі. Ми і зараз з ним спілкуємося, підтримуємо зв’язок. Завжди, коли я приїжджаю, ми зустрічаємося і щось обговорюємо. Ще не можу не згадати президента клубу Романюка Миколи Степановича – без нього б взагалі нічого не вийшло, не було б взагалі хокею в такому містечку як Новояворівськ.

– Як думаєш, те, що гравці в досить ранньому віці стартують в дорослому чемпіонаті, допомагає їхній кар’єрі?
– Так, насправді дуже сильно допомагає те, що гравці вже «варяться» в дорослому хокеї, вони вже знають нюанси і при іграх допускаю менше таких дитячих помилок. Я думаю, що кожен спортсмен мріє пограти зі старшими.

– Яким був твій перехід у дорослий хокей? Які труднощі виникали? Що радили досвідченіші партнери по команді?
– Не скажу, що перехід був дуже важкий, але були помилки ще з дитячого хокею – коли я брав гру на себе і загравався з шайбою. У дорослому хокеї це не проходить, тут треба швидко віддавати передачу, швидко думати, тому це напевно було проблемою.

– Ти досить багато часу грав за «Галицьких Левів». Розкажи про атмосферу і вболівальників?
– Насправді атмосфера і вболівальники напевно були найкращими за всю мою кар’єру. На всіх іграх у нас завжди були заповнені трибуни, всі вболівали і підтримували, це було дуже круто.

– Як думаєш, пора «Галицьким Левам» в молодіжному форматі повернутися в чемпіонат УХЛ? Чи під силу це буде клубу?
– Я думаю, що це було б дуже добре. Приємно буде знову побачити свій рідний клуб в чемпіонаті УХЛ-Парі-Матч.

– Як ти потрапив у США?
– Коли я грав за юнацьку команду ЦСКА, мене помітив мій нинішній агент і запропонував спробувати себе в Північній Америці. Я погодився і так я потрапив в американський хокей.

– Чим український хокей відрізняється від американського? Чи були труднощі при перебудові?
– Американський хокей – він досить швидкий і більш силовий, хоч там і майданчики поменше. Можна сказати, що він більш динамічний. Труднощів як таких не було, я досить швидко і легко перебудувався.

– Як оціниш свій сезон у США? Який був рівень Ліги, в якій ти грав?
– Думаю, що це був хороший сезон. Також відмінними були і Ліга, в якій я грав, і команда. Були команди сильні, але були й суперники, з якими було не так вже й цікаво грати. У нас було досить багато турнірів, куди приїжджало дуже багато команд, які хочуть себе показати для скаутів. Туди взагалі приїжджало багато скаутів з різних команд, університетів, шкіл і навіть НХЛ.

– Що для тебе означає грати за збірну України? Який твій найбільш пам’ятний матч у складі «синьо-жовтих»?
– Дуже класно представляти свою країну на міжнародній арені. Я думаю, що всі матчі були пам’ятними, тому що це був мій перший чемпіонат світу.

– Як тобі працювалося у збірній з тренерським штабом Олега Ігнатьєва?
– Думаю, що ми дуже добре спрацювалися. У цьому тренерському штабі працювали хороші фахівці.

– Яким був для тебе чемпіонат світу в Києві? Чому зайняли лише третє місце?
– Дуже хороший чемпіонат світу вийшов. У нас зібралася чудова команда, приїхали хороші гравці. Перший матч ми грали з угорцями, і відразу почали з поразки. Думаю, що в тому матчі ми були трохи розгубленими і саме це й призвело до нашого програшу. А на рахунок Франції, то напередодні старту світового форуму ми грали з ними товариський матч, а вже на самому чемпіонаті французи показали зовсім іншу гру, чим нас дуже здивували. Ми розраховували на одну гру, а вийшла зовсім інша. Дуже несподівано, але вийшло, як вийшло.

– Ти досить рано дебютував у молодіжній збірній України і був молодший за решту гравців. Чи вплинуло це якось в період підготовки і як допомагали тобі більш досвідчені гравці?
– Так, це досить хороша підготовка. Дуже класно грати зі старшими від тебе гравцями, вони завжди щось підкажуть. Тим більше, це чемпіонат світу і в збірну приїхали гравці, які виступають не тільки в Україні, а й в різних регіонах світу – тому це хороший досвід.

– Чому ти перейшов у «Білий Барс»?
– Після чемпіонату світу U-20, який відбувся у Києві, я повинен був зробити візу в США, але з цим були труднощі, і я залишився в Україні. Мені подзвонили декілька команд, в тому числі і «Білий Барс». Тоді я подумав, що в цій команді буде гарне продовження сезону, і вибрав саме «Білий Барс».

– Як тобі працювалося з Костянтином Буценком (головний тренер «Білого Барса»)?
– З Костянтином Леонідовичем мені працювалося дуже добре. Він хороший фахівець, з ним приємно працювати, і я був би не проти ще раз з ним попрацювати.

– Чи був корисним для тебе досвід в «Білому Барсі»? Що було найскладнішим для тебе?
– Насправді, це був великий досвід, тому що ти граєш з дорослими гравцями, які тобі завжди щось підкажуть. І, як я говорив раніше, ти починаєш менше помилятися, роблячи дитячі помилки. Ти починаєш грати більш професійно, тому це дуже великий досвід.

– Як тобі гралося в чемпіонаті УХЛ? Що скажеш про рівень Ліги?
– УХЛ – це хороша Ліга. У нас були класні матчі, але хотілося, щоб в Лізі було трохи більше команд.

– Чи швидко ти зігрався з новими партнерами по команді?
– Так, насправді, в «Білому Барсі» грають хороші і доброзичливі гравці, які завжди підтримували мене і багато підказували.

– Яку роль в іграх команди грають вболівальники? Можеш порівняти уболівальників в США і в Україні? Яка підтримка від фанатів у «Білого Барса»?
– Уболівальники грають дуже велику роль для команди. У США у нас майже не було уболівальників, а ось в «Білому Барсі» хороші фанати – вони підтримували, давали енергію команді. Можу сказати, коли ми грали плей-оф без уболівальників, то це було зовсім по-іншому.

– З якою командою в УХЛ було найважче грати і чому?
– Думаю, що найважче було грати з «Донбасом». Там досить технічні гравці, хороша команда.

– Як оціниш чвертьфінал плей-оф проти «Льодяних Вовків»?
– Було дуже не просто з ними грати. Ми почали плей-оф дуже бадьоро і впевнено виграли першу гру. Але потім ми трохи розслабилися і програли. Були напружені матчі, але добре, що ми змогли виграти серію.

– Стежив до переходу в «Білий Барс» за українською лігою? Які команди подобалися? Яких гравців можеш виділити?
– Так, стежив за Лігою ще з США. Мені подобалися команди «Білий Барс», «Донбас» і херсонський «Дніпро». Гравців не можу виділити, так як стежив більше за рейтингом і турнірною таблицею.

– Як думаєш, якими якостями треба володіти українським хокеїстам, щоб впевнено закріплюватися в європейських і американських лігах?
– Європейські ліги відрізняються від американських. Європейський хокей більше схожий на український, а північноамериканський – більш динамічний. Тому я думаю, аби зіграти в американській лізі треба бути габаритним і досить швидким. А взагалі, щоб десь заграти, у будь-якій лізі, потрібно мати ігрове мислення.

– Є бажання ще зіграти за рідний клуб під керівництвом Чіканцева Михайла Валерійовича?
– Так, є таке бажання. Я б ще раз хотів зіграти за свій рідний клуб, це ностальгія. А ще, мені б хотілося, аби всі наші хлопці ще раз зібралися разом.

– Ти жорсткий і агресивний захисник чи більш спокійний? Любиш влазити в бійки?
– Можу сказати, що я більш спокійний захисник. Намагаюся більше забирати шайбу ключкою, ніж силовим прийомом. І бійок у мене також не багато.

– Розкажи про три найбільш пам’ятних моменти в твоїй кар’єрі?
– Перший – це точно відбір на молодіжному чемпіонаті світу. Другий – це перша перемога на чемпіонаті України у складі «Галицьких Левів», ну а третій ще попереду.

– Що можеш побажати юним хокеїстам, які тільки починають свій шлях у спорті?
– Хочу побажати, щоб вони ніколи не засмучувалися при травмах і ушкодженнях та коли щось не виходить. Завжди йдіть до своєї мети і отримуйте задоволення від того, що ви робите, отримуйте кайф від хокею.

– Що можеш побажати уболівальникам в період міжсезоння?
– Терпіння, щоб дочекалися нового старту сезону і щоб продовжували вболівати за свої улюблені команди.

 

За матеріалами uhl.ua 

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ