Гол Андрія Гітченка приніс історичну перемогу «Десні» над «Динамо» (Фото, відео)

У суботу і неділю, 27-го та 28-го червня відповідно, відбулися матчі чергового, 28-го туру чемпіонату України з футболу сезону-2019/2020 серед команд Прем’єр-ліги, у складах яких грає низка представників Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, а ФК «Олександрія» на посаді головного тренера очолює Володимир Шаран, який вищу освіту здобув у стінах нашого вишу.

Зазначимо, що звітний тур став першим після рестарту турніру, коли згідно із календарем було зіграно усі шість поєдинків. Нагадаємо, у чотирьох попередніх щоразу один з матчів через коронавірус переносили. А тепер у хронологічному порядку про деталі суботніх і недільних протистоянь – у кожен з двох ігрових днів відбулося по три зустрічі.

«Карпати» – «Львів» – 1:1

Голи: Деда, 61 – Сабіно, 36.

У складі «Карпат», у звітній грі взяли участь одразу вісім представників кафедри футболу (завідувач – доцент Ігор Лапичак) Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського: випускник факультету педагогічної освіти Володимир Якімець та семеро студентів факультету фізичної культури і спорту – першокурсники Максим Хлань, Денис Слюсар і Юрій Тлумак, другокурсник Олег Береза, третьокурсники Василь Руніч та Остап Притула і четвертокурсник Віталій Сільченко. У ПФК «Львів» також є гравець, який вищу освіту здобув у стінах нашого вишу – лівий захисник Андрій Бусько, але наразі він проходить реабілітацію після травми, тож у львівському дербі участі не брав.

Більша, ніж в інших, перерва, непросте становище клубу в турнірній таблиці та великі кадрові втрати поставили Романа Санжара у скрутне становище. Як наслідок, тренеру «Карпат» довелось виставляти в центрі захисту Дениса Слюсара, який місяць тому відзначив 18-річчя, а в опорній зоні 19-річного Олексія Сича. Остапу Притулі, який вийшов на лівому фланзі півзахисту – 20 років, тож зі своїми шістьма матчами в рамках УПЛ, у порівнянні з багатьма партнерами, він виглядає вже досвідченим бійцем.

Місце у воротах Санжар довірив Кудрику, на флангах оборони вийшли Якімець справа та Дубінчак зліва, партнером Слюсара в центрі став Гіоргадзе. Хахльов та Козак формували з Сичем трикутник в центрі поля, спрямований вістрям до своїх воріт. Танчик мав нагнітати на правому фланзі, а Бойчук діяв на вістрі атаки.

Не менш цікаво було, яким постане «Львів» після зміни головного тренера. Грузинський фахівець Георгій Цецадзе взяв на озброєння класику – 1-4-4-2. Лінію оборони формували Гончар, Братков, Борзенко та Бопесу. Головний універсал команди Татарков цього разу вийшов на правому фланзі півзахисту. Досить несподівано в центрі півзахисту опинився Богунов, якого звикли бачити в ролі вінгера. Ярослав мав загострювати атаки, його страхував Сабіно. Шина та Алваро по черзі міняли один одного на лівому фланзі та на вістрі атаки, а Яковеллі діяв чітко в штрафному майданчику «Карпат».

Втім, до Феліпе м’яч доходив вкрай рідко, незважаючи на те, що його команда в першому таймі володіла тотальною перевагою. Власне, гру «Карпат» до перерви інакше як безнадійною не назвеш. «Львів» далеко не втік, але йому принаймні вистачало зухвалості та індивідуальної майстерності для того, щоб домінувати на полі.

Зазвичай номінальні гості робили акцент у своїх атаках на правий фланг, куди тягнуло Богунова, втім перший акцентований удар в рамку воріт прийшов з лівого краю – Шина бив з меж штрафного майданчика, але Кудрик накрив м’яча в нижньому куті. Ще одного разу орендований в «Шахтаря» голкіпер забрав м’яч після легкого удару зі штрафного від Алваро. На той момент «Карпати» вже програвали. На 36-й хвилині Сабіно поборовся перед штрафним майданчиком, відібрав у суперника круглого та пробив метрів з 22-х. Удар у бразильця не вдався, але траєкторію м’яча підкорегував Андро Гіоргадзе – 0:1. На перерву «Карпати» йшли не тільки програючи, але ще й в меншості – два попередження за тайм отримав Хахльов.

За такої ситуації в другому таймі очікувалось, що «Львів» не те що розвине свою перевагу, а ще й намагатиметься покращити різницю забитих і пропущених. Та не так сталось, як гадалось. Роману Санжару вдалось змусити свою команду заграти більш організовано та спокійно. Враховуючи, що «Львів» зупинився, «зелено-білим» вдалось знизити рівень загрози своїм воротам до мінімуму.

Більше того, Роман Санжар на 57-й хвилині провів подвійну заміну, яка виявилась доленосною. Ярослав Деда (на фото вгорі) замінив Александру Бойчука і вже через три хвилини зрівняв рахунок. Незважаючи на вихід Приймака в перерві, який мав укріпити опорну зону «Львова», розрив між лініями в команди Цецадзе був величезним. Ним і скористались львів’яни – Танчик отримав м’яча в зоні правого інсайду та виконав точну подачу в район 11-метрової позначки. А там Ярослав Деда виграв позицію в захисника (хоча там і боротьби не було) і в падінні головою пробив під стійку – 1:1. Більше того, вже в наступному епізоді Василь Руніч, який замінив Козака, міг вивести «Карпати» вперед. Він легко проскочив Гончара та вийшов сам на сам з Сарнавським – намагався в стилі Анрі закрутити в дальній кут, але не влучив зовсім трохи.

Власне, це був передостанній вагомий момент у грі. І хоч команди провели на полі ще цілих півгодини, реальна можливість забити гол була лише одна. Вже в компенсований арбітром час Приймак після рикошету зльоту пробивав з десяти метрів, але не влучив у ворота. Втім, враховуючи, як погано зіграв «Львів» у другому таймі, нічия стала справедливим підсумком цієї вкрай низької за якістю гри.

Додамо, що серія без перемог в чемпіонаті України у «зелено-білих» досягла 17-ти матчів. Останній раз «Карпати» перемагали в УПЛ 14-го вересня минулого року – тоді «леви» обіграли вдома полтавську «Ворсклу» з рахунком 2:1. І це був перший поєдинок та відповідно перша перемога колись славетного клубу під керівництвом Романа Санжара. На жаль, наразі вона так і залишається єдиною для галичан під орудою багаторічного екс-тренера донецького «Олімпіка».

 

«Колос» – «Олександрія» – 2:1

Голи: Лисенко, 20, 29 – Ковалець, 48.

У прогнозі до матчу фахівці відзначали, що у «Колоса» вже немає особливих турнірних завдань, в той час як «Олександрія» часом показує ознаки життя, хоч стабільності на один цілий матч «городянам» поки не вистачає. Ця зустріч стала підтвердженням вищенаведеного аргументу як мінімум щодо підопічних випускника ЛДУФК Володимира Шарана, серед яких у цій грі взяв участь й лівий захисник Роман Вантух – випускник факультету педагогічної освіти нашого Університету.

«Колос» на перших хвилинах непогано тримав м’яч, в той час як гості виглядали дуже пасивно. Перш за все, це стосується гри в обороні, яка взагалі не встигала за групою атаки ковалівців. Поки «Олександрія» входила в гру (їй на це знадобилося більше ніж півгодини), господарі забили двічі.

Ключовими ланками в обох гольових епізодах стали Смирний і Лисенко (по центру на фото вгорі). Перший взяв участь і в результативній контратаці, і в другому голі, в той час як форвард «Колоса» двічі завершував свої атаки ударами.

Десь зі старту другої третини поєдинку «Колос» вирішив, що до фінального свистка можна просто час затягнути. Команда Руслана Костишина перестала грати і стала більше дивитися на секундомір. «Олександрія», відчувши таку недбалість в опонента, поступово почала перехоплювати контроль над грою і останні хвилини першого тайму практично повністю пройшли в штрафному ковалівців. До голу справу не довели, хоч кілька перспективних можливостей і було: згадуємо два удари Ковальця з півкола штрафного, а також непоганий удар головою Банади у воротаря після подачі з кутового.

Повернути інтригу «Олександрії» вдалося відразу після перерви. Однозначно кращий у цій грі серед «городян» Сергій Ковалець все зробив сам: прийняв м’яча за межами штрафного майданчика, обіграв, протягнув круглого у штрафний і влучно пробив по цілі.

Тут же «Колос» міг повертати собі перевагу в два голи, проте Лисенко разом з партнером не довели до голу вихід удвох на Паньківа: Пашаєв завадив форварду акцентовано пробити, а голкіпер гостей зреагував на удар.

При різниці в рахунку в один гол футбол пішов набагато веселішим. Парамонов головою зовсім трохи не влучив у площину, замикаючи кутовий, біля протилежних воріт – Ковалець двічі дуже небезпечно прострілював, але ні Третьяков, ні Сітало вірні для взяття воріт суперника моменти довести до голу не змогли.

В ендшпілі поєдинку більше концентрації було у «Колоса». Натомість «Олександрія» перевершувала суперника за бажанням грати в атаку, але матеріалізувати його в голи не виходило. Головним епізодом фінальних хвилин стало падіння Мишенка після контакту із Задоєю в штрафному майданчику Волинця, але рефері розсудив епізод на користь найгіршої команди верхньої шістки УПЛ та пенальті не дав. Як підсумок – ковалівці переривають свою семиматчеву серію поразок. «Спасибі» за це потрібно сказати першим тридцяти хвилинам «городян», які виглядали дуже пасивно і без емоцій. Для олександрійців, до слова, це четвертий програш поспіль.

 

«Шахтар» – «Зоря» – 0:0

Для футболістів Віктора Скрипника суботній матч був одним з найважливіших у сезоні. Ніколи в історії «Зоря» не була така близька до «срібла», але втрата очок практично повністю перекреслювала б надії луганчан. А ось «гірники» завдання виконали і в останніх п’яти турах отримали право грати в своє власне задоволення.

На «Шахтарі» не могла не позначитися відсутність кращих футболістів. Дуже не вистачало на правому фланзі Додо, а Сергій Болбат, який вийшов замість нього, навряд чи отримав похвалу від тренера за гру. Важким виглядав і Фернандо, який на відміну від гри з «Десною» практично нічим не відзначився. Намагався бути корисним Коноплянка (праворуч на фото) і від нього виходила найбільша небезпека в першому таймі. Саме Євген завдав першого удару в матчі, саме він опинився на підхваті після подачі кутового. Бив потужно, здавалося, що напевно, але круглий пройшов поряд зі штангою.

Не можна не згадати і про найбільш спірний епізод у першій 45-хвилинці, який трапився біля воріт Андрія Пятова. Епізод, який безпосередньо міг вплинути на результат гри. На 4-й хвилині, після провалу на лівому фланзі оборони «гірників» небезпечний удар наносив Хомченковський. Голкіпер господарів з ударом впорався, але круглий відлетів у руку Миколи Матвієнка. Арбітр пенальті не призначив, вирішивши дочекатися підказки своїх помічників, які працювали з VAR. Через кілька хвилин Віталій Романов рішення не змінив – «Зоря» право на 11-метровий не отримала.

Що цікаво, свої проблеми на правому фланзі були і в «Зорі». Діру в центрі оборони закривав Тимчик, а на його місці з’явився молодий Циганікс. Впадало в очі, що грати на цій позиції для нього в новинку і кілька разів він втрачав м’яча в дуже простих епізодах. А ось на протилежному краю поля розкішно себе відчував Михайліченко, який в захисті справлявся зі швидким Тете і паралельно з цим встигав і до атак підключатися.

Основні проблеми у підопічних Скрипника виникали в завершальній стадії. Громов і Кабаєв часто отримували м’яча в хороші зони, однак їхні дії опісля були далекими від ідеалу. Наочним став епізод у середині першої 45-хвилинки, коли Артем Громов під кутом виходив практично один на один, але так і не вирішив, що йому робити і в підсумку «запоров» небезпечну атаку.

Темп був збільшений вже в другому таймі після серії замін від Луїша Каштру. Португалець кинув в бій всіх «старичків», на яких було покладено завдання вирвати перемогу для «гірників». Особливо заведеним виглядав Тайсон, кілька прискорень якого вистачило, щоб створити небезпеку біля воріт Васіля. Однак до ударів по воротах доходило рідко, в основному будь-які старання переривалися захисниками. Небезпечно пробивав Алан Патрік – м’яч після удару бразильця перевірив на міцність поперечину воріт.

«Зоря» ж, після того як суперник пустив в бій важку артилерію, вирішила шукати щастя на контратаках. Свої шанси вони отримали в заключній десятихвилинці, причому після одного з таких моментів цілком мали шанс вирвати перемогу. Кочергін міг скористатися помилкою Пятова, який втратив позицію, але після удару м’яч пройшов уздовж лінії воріт. Такі моменти в грі проти чемпіона необхідно реалізовувати.

На останніх хвилинах гравці «Шахтаря» володіли м’ячем, але особливо вперед вже не рвалися. Після гри на них чекала церемонія нагородження за перемогу в чемпіонаті і псувати це свято можливою поразкою «гірники» не хотіли. Фінальний свисток Віталія Романова зафіксував нульову нічию. Після матчу ще не раз був згаданий епізод на 4-й хвилині, який міг впливати на результат. Шкода тільки, що в історії не існує умовного нахилу.

 

«Маріуполь» – «Дніпро-1» – 2:1

Голи: Корнієнко, 23, Кащук 45+3 – Хобленко, 66 (пен.).

Перед грою керманич «Маріуполя» Олександр Бабич, над яким зависла загроза звільнення, говорив про фізичну втому та психологічну рівновагу через виліт з Кубка України. Тренер обіцяв кардинальні зміни в складі і слова дотримав. Порівняно з кубковим протистоянням із «Ворсклою» повністю змінилась лінія оборони – справа наліво розташовували Кірюханцев, Дава, Муравський та Биков. Мишньов встиг відновитись, тож вийшов на позиції центрального атакуючого хавбека, трохи нижче якого розташовувались Ігнатенко та Валерій Федорчук, який одну з двох своїх вищих освіт здобув у стінах нашого вишу. З гравців групи атаки місце в основі зберіг лише Корнієнко, який з лівого захисника перекваліфікувався в лівого хавбека. Кащук (ліворуч на фото вгорі) замінив Топалова справа, а на вістрі замість Фоміна вийшов Кулаков.

В Дмитра Михайленка потреби кардинально перебудовувати основу не було. Тренер «Дніпра-1» замінив Ді Франко в центрі поля на Вакулка, досить несподівано замість Булеци на лівому фланзі вийшов Назаренко. На решті позицій вийшли очікувані виконавці – лінію захисту сформували Адамюк, Сваток, Логінов та Цуріков. Кравченко розташувався між лініями. Тейлор мав нагнітати справа, Когут вриватись в штрафний майданчик з глибини поля, роль єдиного форварда дісталась Хобленко. Однак вже на 28-й хвилині Олексій був змушений зміститись на правий фланг – травму задньої поверхні стегна отримав Тейлор, тож замість нього вийшов Супряга, який і зайняв позицію Хобленка.

Очевидно, футболісти «Дніпра-1» виходили на матч з думками про те, що саме вони є фаворитами. По-перше, в турнірній таблиці вище, по-друге, вони ж розуміли, що суперник не в ідеальній формі. Бабичу кращого годі й було бажати, адже його команда, м’яко кажучи, не любить грати першим номером. Це ж саме можна сказати і про «Дніпро-1», якому краще вдається грати за наявності вільних зон. А ось змінює фази в зворотному напрямку команда Михайленка, ще не ідеально. Тож завдання перед «Маріуполем» було просте – витримати тиск і дочекатись свого моменту.

А тиск з перших хвилин гості справді чинили чималий. Навіть втрачаючи м’яча на підступах до штрафного, дніпровці включали активний пресинг, не дозволяючи азовцям організувати свій випад. Кілька разів вдавалось загострювати ситуацію на флангах за рахунок індивідуальних дій Назаренка та Тейлора, не забували й про дальні удари, один з яких – від Вакулка метрів з 20-ти змусив Гальчука попрацювати – кіпер парирував у нижньому куті.

Та при цьому «Маріуполь» тримався досить організовано і серйозних шансів супернику не давав. Натомість свій використав на 23-й хвилині. Гол став комбінацією випадковості та індивідуальної майстерності. Сваток в простій ситуації підсковзнувся, Кулаков м’яч підхопив, дочекався підтримки від Кирюханцева, а той виконав ідеальну подачу на дальню стійку. Корнієнко вискочив з-за спини Адамюка та головою з метра переправив м’яча у сітку – 1:0.

З цього моменту ситуація повністю перейшла під контроль «Маріуполя». Гравці «Дніпра-1» не розуміли, як можна зламати оборону суперника, тож обмежувались неточними дальніми ударами. Натомість підопічні Бабича, забувши про кубкову невдачу, відчули смак до гри. Вже на 35-й хвилині Кулаков мав подвоювати перевагу – Биков вивів форварда на побачення з кіпером, Андрій вже прокинув повз голкіпера, але пробив повз ворота. Удар Федорчука хоч і був по-центру, але змусив Юрчука понервувати.

А вже в компенсований арбітром час «Маріуполь» досяг свого. Спочатку Корнієнко після чергового класного кросу Кирюханцева по діагоналі пробив повз ворота. А вже на останніх секундах Кащук після розіграшу кутового ідеально пробив метрів з 25-ти під стійку. Юрчук виявився безсилим – 2:0.

Михайленко відреагував на провал в першому таймі подвійною заміною – Ді Франко замінив Кравченка, а замість Назаренка вийшов Булеца. І це подіяло! Хоча до першої по-справжньому реальної загрози довелось зачекати 15 хвилин. Зате момент в Адамюка був класний. Власне, «Маріуполю» банально пощастило, що після удару головою від Володимира м’яч влучив у стійку.

Правий захисник «Дніпра-1» взагалі став для «Маріуполя» головним болем під час кутових. Володимир ще тричі небезпечно пробивав – в двох випадках м’яч пролетів зовсім близько від цілі, ще в одному Гальчук з нервами відбив м’яч в аут. Якщо в першому випадку Адамюк міг скоротити рахунок, то в наступних – зрівняти. На 65-й хвилині Хобленко змусив Муравського порушувати правила в своєму штрафному майданчику. Центральний захисник не тільки пенальті привіз, але й залишив свою команду в меншості. Ну а Хобленко з позначки пробив на силу в кут, Гальчук і хоч зачепив м’яч, але не врятував – 2:1.

Втім, в останні 20 хвилин кіпер «Маріуполя» став головним героєм своєї команди. Спочатку він неймовірним чином зреагував на удар Булеци метрів з восьми після набігання і пасу з флангу. А на 84-й виграв у Чичикова вихід один на один. Якщо не рахувати згадуваний удар Адамюка повз ворота, це був останній епізод, коли «Дніпро-1» міг зрівняти рахунок.

 

«Ворскла» – «Олімпік» – 0:0

Господарі, у стартовому складі яких на лівому фланзі в лінії півзахисту діяв один з найбільш досвідчених гравців УПЛ сьогодення Павло Ребенок, який одну з двох своїх вищих освіт здобув у стінах Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, вийшли на поле у гарному настрої. Нагадаємо, у середу команда Юрія Максимова у серії пенальті в півфіналі Кубка України в гостях обіграла ФК «Маріуполь» і тепер 8-го липня в очному протистоянні з київським «Динамо» спробує вдруге в історії клубу вибороти почесний трофей. З цієї ж причини ще до початку гри читалося, що Максимову у матчі УПЛ з «Олімпіком» доведеться застосувати серйозну ротацію. Не дивно, що у заявці знайшлося місце навіть для молодих Гаджука і Власова. Забігаючи трохи наперед, скажемо, що обидва змогли дебютувати в елітному дивізіоні. А ось «Олімпік», який відпочивав перед цим матчем 14 днів, вийшов на поле полтавського стадіону імені Олексія Бутовського повністю основним складом.

Навіть без забитих голів, перший тайм навряд чи можна назвати провальним. Тут були і небезпечні моменти, були й емоції і навіть два прикрих ушкодження. Трохи більше бажання проявив «Олімпік», який частіше володів м’ячем. Звично активно виглядав Шахаб, проте в найбільш важливих епізодах він був егоїстом, який не пасував на партнерів. А при виході один на один з Ткаченко вирішив намалювати фол з боку воротаря господарів, але арбітра провести не вдалося – справедлива жовта іранському нападнику.

На полтавський клуб не міг не вплинути виснажливий матч у кубку проти «Маріуполя». В середу гравці Максимова залишили не тільки всі сили, але і емоції. Тож у звітній грі, в більшій мірі це стосується першої половини, вони виглядали трохи повільними. Бажання було, але ноги слухалися не завжди. Не подумайте, положення у них не було безвихідне. Один момент, з претензією на забитий гол їм створити вдалося. Шехіч небезпечно пробивав, але влучив у захисника. Відскок був на користь Васіна (ліворуч на фото вгорі), який міг розстрілювати воротаря суперника, але невдало тицьнув повз м’яч. Стовідсотковий шанс, який був запоротий.

У другому таймі команди забігали ще швидше. Максимов, вирішивши трохи підвищити темп, кинув в бій Луізао. Півзахисник додав швидкості, але створював більше хаосу, ніж конструктиву. Його навіси і передачі в штрафну до партнерів не доходили і найчастіше легко переривалися захисниками. «Олімпік» діяв ефективніше. Добре виглядав Тейшейра, який в одному епізоді, хитнувши суперника, небезпечно пробив поруч з дальньою стійкою. Навряд чи б у Ткаченка були шанси врятувати «Ворсклу».

Чим ближче матч підходив до свого завершення, тим все глибше і глибше господарі сідали в оборону. «Олімпік» серйозно притиснув суперника, але більшість ударів йшли в голкіпера. Максимов своїми замінами чітко дав зрозуміти, що нульова нічия – результат вельми задовільний і рватися вперед його команда не буде. А ось донецький колектив йшов в атаку і міг вирвати перемогу на останніх секундах. Воротар «Ворскли», який в цілому провів непоганий матч, дуже невпевнено зіграв під час удару Кравченка, але на добиванні жоден футболіст гостей зіграти не зміг. Камери тут же зловили в об’єктив керманича «олімпійців» Юрія Климовського, на обличчі якого добре читалося невдоволення.

За підсумком можна сказати, що фортуна у цій грі трохи допомогла полтавцям. Вони провели, можливо, найменш виразний матч після карантину, але все одно змогли не програти. Давалася взнаки різниця в мотивації, адже якщо в Кубку України вони віддали всі сили, то в матчі чемпіонату вирішили зіграти на мінімумі, здобувши вигідну нічию. «Олімпік» виглядав жвавіше і швидше, але так і не зміг забити хоча б один гол. Втім, результат катастрофою не назвеш, адже вони й надалі випереджають «Карпати» на дев’ять очок.

 

«Десна» – «Динамо» – 3:2

Голи: Картушов, 12, Каргбо, 25 (авт.), Гітченко, 90+1 –
Циганков 4, 86.

Керманич «Десни» Олександр Рябоконь не побоявся вийти проти «Динамо» у два форварди, випустивши в старті Філіппова та Будківського. Поза заявкою опинився Калітвінцев, зате вийшов на лівому фланзі Кузик. Також знайшлося місце в середині поля Домбровському, а Фаворов змістився на більш звичну для себе позицію правого захисника. Олексій Михайличенко, схоже, відверто перемудрив: Караваєв, а не Піваріч виявився лівим беком, а Каргбо, а не Русин – форвардом. Наставник із замінами влучив прямо в «ціль»: Караваєв не вберіг команду при першому голі, а Ібра забив у першому ж матчі в УПЛ. Щоправда, в свої ворота...

Перший тайм виявився шаленим. Вже в дебюті 45-хвилинки Огіря невдало обробив м’яч, скинувши під удар Циганкову, а той без проблем момент реалізував – 0:1. Але «Десна» не знітилася з таким розвитком подій і пішла масовано вперед. Кілька перших шансів до голу не довели (рятували Бущан і трохи не точний удар Філіппова при грі на випередження), проте незабаром м’яч за спиною київського голкіпера все-таки затріпотів – 1:1.

Перший – Кузик зробив ідальну передачу низом на Картушова, Єгор з першої спроби Бущана не пробив, але сам же добив. Другий – Каргбо замкнув ближню стійку власних воріт після подачі кутового та продовження подачі від центрбека «сіверян» Андрія Гітченка, який вищу освіту здобув у стінах ЛДУФК (ще один випускник нашого вишу, півзахисник «Десни» Олексій Гуцуляк через травму не потрапив у заявку) – 2:1. Мав – ні, просто зобов’язаний був забивати третій гол за господарів Кузик, коли вийшов сам на сам з Бущаном, проте перемудрив і почав вирізати пас на Філіппова, який до такого повороту виявився не готовий.

За переваги в рахунку «Десна» віддала м’яч під контроль киянам. Атаки динамівців хоч і були, але в цілому у гостей мало що виходило попереду. Так до перерви і докотилися – 2:1 на користь команди Олександра Рябоконя.

Другу половину Київ почав з масованих атак, проте натрапив на ще один вихід один на один Кузика. І знову Орест свій шанс зіпсував, хитнувши Кадірі та пробивши прямо у воротаря динамівців.

«Десна» з кожною хвилиною все далі відсувала гру від своїх воріт. В’язкий футбол від «сіверян» превалював над динамічною грою гостей, яку Михайличенко не виходило розворушити навіть замінами. Десь за чверть години до фінального свистка «Десна» стала явно грати на відбій, чекаючи закінчення поєдинку. За що в підсумку і поплатилися: Циганков ефектно п’ятою замкнув передачу з флангу від Де Пени – 2:2. У Карлоса результативна дія в четвертому поспіль матчі УПЛ. І всі – після замін.

Але «Десна» якимось дивом встигла забити переможний. Арвеладзе тільки-тільки вийшов на заміну і з кутового зробив подачу на ближню штангу, де оборона «Динамо» в черговий раз забула про Гітченка і випускник ЛДУФК неймовірним парашутом перекинув Бущана – 3:2 на користь команди з Чернігова, яка тим самим повернулася у боротьбу не лише за медалі, а й за путівку у кваліфікацію Ліги чемпіонів УЄФА. Додамо, що «Десна» здобула історичну перемогу – вперше обіграла «Динамо» на своєму полі.

 

ТУРНІРНЕ СТАНОВИЩЕ КОМАНД
ПІСЛЯ 28-ми ТУРІВ:

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ