Олександр Чижевський: «Володарі путівок до Прем’єр-ліги повинні визначатися лише за спортивним принципом»

Легендарний випускник кафедри футболу Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Олександр Чижевський увійшов до історії українського футболу як перший гравець, що зіграв 400 матчів у елітному дивізіоні (спочатку Вищій лізі, а нині – Прем’єр-лізі) чемпіонату України. По завершенні ігрової кар’єри він багато років працював тренером у системі львівських «Карпат», а минулої зими став головним тренером «Агробізнесу» із Волочиська, одного з лідерів Першої ліги. У розмові з пресслужбою рідного вишу Олександр Арсенійович розповів про свою адаптацію на новому місці роботи, про життя команди на карантині, завдання, що поставлені керівництвом клубу перед ним і його підопічними у другій частині сезону та порівняв рівень теперішнього футболу у Першій лізі з Прем’єр-лігою.

– Я вже кілька місяців обіймаю посаду головного тренера «Агробізнесу», але наразі не можу сказати, що зараз стовідсотково почуваюся у робочому тонусі. Причина цього? Все дуже просто – зимова перерва закінчилася, але через карантин чемпіонат у Першій лізі не поновився. Тому бракує атмосфери офіційних матчів, коли йде боротьба за результат в кожному поєдинку. Але при цьому скажу, що команду уже добре вивчив. Гравці, як і керівництво та працівники клубу, прийняли мене дуже добре. Колектив у команді хороший. Я ще восени, до підписання контракту, приїздив у Волочиськ на кілька матчів «Агробізнесу», дивився команду, багато спілкувався з президентом.

– Інфраструктура, умови для проведення тренувальної роботи вас влаштовують?
– Умови нормальні, як кажуть, цілком прийнятні. Стадіон затишний, газон хорошої якості, тренувальне поле так само цілком мене задовольняє. Є також тренажерний зал і штучне поле. Щоправда, воно не дуже велике (40 м на 30 м), тому коли на тренуванні 20, а то й трохи більше гравців, то місця дещо бракує. Однак це краще, ніж його б не було зовсім. А цього року зима була не холодною, тому план підготовки вдалося виконати повністю, зіграли й шість контрольних спарингів. Спочатку готувалися вдома, а з 20-го лютого провели тритижневий збір у Туреччині. Додому повернулися 15-го березня. Планували надати хлопцям один вихідний, а з 17-го числа розпочати безпосередню підготовку до гостьового матчу у Львові з «Рухом». Ну але закінчилося тим, що почався карантин, тож усі роз’їхалися по домівках, де й перебувають до нині.

– Гравцям проводити тренування в умовах самоізоляції реально?
– Трохи проблематично. Звісно, тренерський штаб розробив програму роботи в домашніх умовах. Але тут слід враховувати, хто з гравців де проживає. Легше тим з хлопців, хто мешкає у сільській місцевості – побіг у ліс та й працюєш. А тим, хто живе у великих містах, в цьому плані значно важче. Силову роботу ще вдома можна виконувати, а бігову де? А вона є фундаментом фізичної підготовки у футболі. Ну але хлопці вже кожен сам якось виходять із ситуації, в залежності від наявних умов. Кожен вечір вони скидають звіт про виконану роботу тренерам. Тож загалом, незважаючи на карантин, процес під контролем. А в якому стані гравці, то вже побачимо, коли зберемося у Волочиську і розпочнемо загальнокомандні тренування. Сподіваюся на добросовісне ставлення підопічних до занять на самоізоляції. Вони ж професіонали і розуміють, що футбол не обманеш – якщо недостатньо працювали, то це одразу буде видно.

– На вашу думку, скільки часу необхідно командам для групових занять, аби набрати більш-менш прийнятну ігрову форму?
– Щонайменше два тижні, а коли дадуть три, то це ще краще. Адже після планової зимової паузи та ще плюс майже двомісячного карантину необхідно відновити ігрові зв’язки, налагодити командні дії та й треба елементарно відчути м’яч. Ситуація виглядає так, що ніби після 11-го травня дозволять проводити тренування, але остаточного рішення ще немає (розмова відбулася у вівторок ввечері – авт.). Тому необхідно, аби УАФ або ПФЛ усе детально роз’яснили – що і як буде, в якому форматі можна починати тренуватися. Та й загалом, наразі питань, перш за все організаційного характеру, набагато більше, ніж відповідей на них. Наприклад, зараз гравці знаходяться удома, а з добиранням нині дуже багато проблем: залізниця, літаки, міжміські автобуси – усе стоїть. А вийде, що хлопці приїдуть у клуби, а їм скажуть, щоб їхали назад... А питання з тестами на наявність/відсутність коронавірусу – які робити, коли і скільки разів. Та й задоволення це зовсім не з дешевих, тож хто усе це буде оплачувати?... Тестування – це ж не одноразова акція. Тому як би ми не хотіли грати, як би ми не любили футбол, а фінансування виходить на перший план. А ще є проблеми – де жити і харчуватися на виїзних іграх...

– Багато хто з тренерів Першої ліги акцентує увагу на щільності календаря, бо вважає, що грати через два або три дні – нереально. Особливо, коли врахувати відстані між містами, які представлені в Першій лізі.
– Справді, переїзди чималі. І тут отримають певну перевагу клуби з Центрального регіону, а найбільше в цьому плані постраждає, напевне, «Минай». Однак я добре пам’ятаю, як ще в радянські часи ми відправлялися на виїзд і грали упродовж одного тижня по три поєдинки. А відстані в СРСР були не до порівняння з українськими. А ще там додавалася кількагодинна зміна часових поясів та кліматичних умов. І нічого – грали! Звісно, коли щільний графік матчів, то буде складно з відновленням гравців та й травматизм збільшиться. Але ж при цьому усі будуть в рівних умовах.

– Деякі клуби, зокрема той таки «Минай», пропонують не догравати чемпіонат, а розподілити путівки у Прем’єр-лігу та визначити невдах у відповідності з тим турнірним становищем, яке є зараз.
– Ну «Минай» я розумію – вони йдуть третіми і, відповідно до Регламенту, підвищаться у класі. Думаю, таке рішення влаштує не тільки закарпатців, а й «Рух» і «Волинь». Але ж в цьому випадку буде порушено спортивний принцип, а я вважаю, що усе повинно вирішуватися на футбольному полі. У якому форматі буде дограно чемпіонат – це вже інше питання, але місця повинні визначатися не в кабінетах чиновників, а безпосередньо в ході матчів. Тому я погоджуюся з «Інгульцем», який категорично проти пропозиції не догравати чемпіонат. Так само я розумію і «Карпати», які пропонують нічого не догравати, а залишити у Прем’єр-лізі усі 12 клубів, які там грають зараз і додати дві перші команди з Першої ліги. Але ж станом на нині одразу вісім клубів цілком реально претендують на підвищення. От подивіться, у нас перша гра в другій частині сезону у Львові з «Рухом». Зараз львів’яни є лідерами, а ми йдемо шостими. Але в разі перемоги, ми їх обійдемо в турнірній таблиці. То що, ми повинні без боротьби подарувати «Руху», «Волині» і «Минаю» місце в Прем’єр-лізі?...

– Але ж у ЗМІ є дуже багато інформації, що «Агробізнес» не планує цього сезону підвищуватися у класі. Це відповідає дійсності?
– Як відомо, апетит приходить під час їди. Так, керівництво клубу наразі перед командою завдання будь що здобути путівку у Прем’єр-лігу не ставить. Однак хто знає, що буде завтра. Ми добре провели усю зимову підготовку. Зрозуміло, що буде зараз, як гратимемо, зважаючи на перерву через карантин, спрогнозувати важко. Але завдання у нас одне – в кожній грі прагнути показувати змістовний футбол і намагатися досягати максимального результату. Тож коли ми почнемо набирати очки, то чому б і не поборотися за місце в першій трійці. Шанси у нас хороші – від лідерів, «Руху» та «Волині», які йдуть на першому та другому місцях відповідно, відстаємо на два і одне очко, а «Минаю», що замикає трійку лідерів, поступаємося тільки за додатковими показниками. Коли ж говорити про стратегію клубу, то президент хоче, аби «Агробізнес» грав у елітному дивізіоні, але спочатку робить усе, щоб виходити в Прем’єр-лігу з належною інфраструктурою. Напевне, можна вийти і проводити домашні матчі в Хмельницькому або Тернополі, але керівництво робить усе, щоб грати домашні матчі проти найсильніших команд України у Волочиську, на рідному стадіоні.

– Порівняйте рівень команд Першої ліги та Прем’єр-ліги.
– Не буду казати про усі клуби Першої ліги, але верхня вісімка, яка нині претендує на підвищення, нижній шістці Прем’єр-ліги практично нічим не поступається. Так, десь за рівнем кваліфікації окремих гравців, їхньою майстерністю «Маріуполь», «Дніпро-1», «Ворскла», «Олімпік» мають певну перевагу. Однак коли говорити за рівень гри команд загалом, то він приблизно рівний. А за бажанням, самовіддачею, можливо, першолігові команди навіть виглядають краще. Тому переконаний, що в наступному сезоні, хто б не підвищився у класі, новачки Прем’єр-ліги у ній точно не загубляться. Ну а хто саме це буде – побачимо. Ще раз підкреслю, головне, щоб володарі путівок визначилися виключно за спортивним принципом. А «Агробізнес» прагнутиме посісти якомога вище підсумкове місце.


Розмовляв Іван Дупнак 

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ