Олександр Шандор: «Батько мене критикує постійно, щоб я не розслаблявся»

Український арбітр, випускник факультету післядипломної та заочної освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Олександр Шандор, якого було визнано кращим суддею-дебютантом елітного дивізіону вітчизняного футболу 2020 року, розповів, як проходять збори в Туреччині, а також відповів на багато інших цікавих питань.

– Як проходить підготовка до весняної частини сезону? Ваша думка з приводу цьогорічних зборів...
– Підготовка проходить чудово, у гарних умовах: тепла погода, все для того, щоб добре готуватися. За таку організацію окремо хотів би подякувати УАФ та УПЛ. На зборі – чудові викладачі, які подекуди й критикують нас, десь поправляють, але роблять усе для того, щоб ми добре ввійшли у другу частину сезону.

На футбольному полі, що поруч із готелем, щоденно проходять інтенсивні дворазові тренування. Також є всі умови для відновлення – басейн, сауна. Усе супер, усі задоволені й працюють на всі сто відсотків. Плюс – призначення на контрольні поєдинки команд, що проходять тут збори. Це дуже допомагає нам поступово втягуватися в сезон.

– Завтра тест «йо-йо». Чому арбітри побоюються його найбільше?
– Не можна сказати, що побоюються. Просто під час зборів, коли дають фізичні навантаження, можливо, психологічно важко, у когось проявляється втома, й усі переживають, щоб гарно його скласти. Це нелегкий тест, до якого не можна так просто підійти, треба готуватися.

Люди, можливо, думають, що арбітри нічого не роблять, але хочу вам сказати, що ми всі між призначеннями на матчі щодня працюємо над покращенням своїх фізичних кондицій.

– Нещодавно ви отримали нагороду як найкращий арбітр-дебютант УПЛ. Це стало сюрпризом? Чи накладає це певну відповідальність?
– Так, це було неочікувано. Хотів би подякувати Комітету арбітрів УАФ за таку довіру. У мене немає іншого вибору, як тримати марку. Моє прізвище вже саме по собі змушує робити це. Я не можу підвести батька й комітет арбітрів і буду доводити, що не просто так потрапив до групи арбітрів УПЛ. Зупинятися на досягнутому не буду, працюватиму над собою й далі.

– Ви, так би мовити, продовжуєте сімейну традицію. Чи допомагає батько порадами в роботі?
– Батько не тільки допомагає порадами, він мене критикує постійно, щоб я не розслаблявся. Завжди намагається підказати, де мені треба було допрацювати. Якщо в нього є можливість, приїжджає на матчі не тільки чемпіонату України, а й першості області. І ми завжди обговорюємо всі моменти після гри, по живому сліду.

– Хто для вас становить приклад у суддівстві, якщо, звісно, такий є?
– Однозначно – батько. Я дивився всі його матчі, раніше не розумів, що це таке – арбітраж, поки сам не ввійшов у цю структуру. Якщо брати наших арбітрів, то також можна багато чого повчитися в Юрія Можаровського, Анатолія Абдули, Віталія Романова, Євгена Арановського. Усі вони, так би мовити, глиби українського арбітражу, і ми, молоді, намагаємося на них рівнятися.

– Звісно, на зборах не так багато вільного часу, але якщо він з’являється, чим займаєтеся?
– У нас настільки щільний графік, що вільного часу майже немає. Якщо трапляється нагода, можемо пройтися до моря, хтось грає в шахи, хтось працює над домашнім завданням і готує відеокліпи з різними ігровими ситуаціями. От і з вами встиг поспілкуватися в перерві між лекціями...


За матеріалами сайту УАФ 

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ