Сергій Дребот: «Новий сучасний європейський спорткомплекс – реальна потреба Львова»

Старший тренер кадетської збірної України з дзюдо, майстер спорту міжнародного класу, учасник ХХХ літніх Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро-2012, чемпіон Європи та багаторазовий чемпіон України, аспірант Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Сергій Дребот поділився своїми думками про спортивне життя Львова – вирішальну роль спортивних секцій, потреби побудови у місті Лева нового спорткомплексу міжнародного зразка і важливості участі молодих тренерів у європейських спортивних зборах.

– Сергію, багато батьків перед тим, як віддати дитину на заняття до спортивної секції задаються питанням – як правильно діяти: слухати, що хоче дитина і не змушувати, чи таки наполягати на дисципліні і регулярності, аргументуючи це «Дитина надто мала, щоб усвідомити необхідність заняття спортом»?
– З власного досвіду – і як тренера, і як батька – все в комплексі. Не заставляти, насильно не можна, але м’яко підштовхувати і мотивувати, а впродовж років заняття – підтримувати і заохочувати.

– Але ж хіба мудрості батьків буде достатньо? Хіба не від тренера все залежить?
– Мудрість батьків має полягати в тому, щоб підштовхнути дітей до занять спортом. А тренер в свою чергу має привити дітям любов до спорту. Тренер має бути добрим психологом, щоб знати, як знайти підхід. Але, ще раз кажу, все працює в комплексі. Від бажання кожного і спільної для усіх мети буде залежати і настрій, з яким дитина відвідуватиме гурток, і результат. Я можу дати лише пораду: вибирати один вид спорту. Не перевантажуйте увесь вільний час дитини на бігання між гуртками і секціями – у неї має бути і просто вільний час, так би мовити, час на справжнє дитинство. Важливо зрозуміти і таке: якщо дитина займатиметься одразу кількома видами спорту, то, найімовірніше, що в жодному з них не досягне значних результатів – це розпорошення, яке призведе до поверхневих вмінь. Для успіху потрібно сконцентрувати свої сили і увагу на одному.

– Як у такому випадку зрозуміти – який це вид спорту? Тобто, як зрозуміти, який спорт найкраще пасує твоїй дитині?
– В дитячому віці, звичайно, варто спробувати декілька секцій. У такому віці краще ще не приймати доленосні рішення – не вибирати один вид спорту принципово на усе життя. Думаю, що дитина сама собі зможе вибрати той вид спорту, який буде їй приносити задоволення, а в подальшому і успішні виступи на змаганнях.

– А у дзюдо – на що саме варто звернути увагу насамперед?
– Бажання, з яким діти тренуються на тренуваннях, наполегливість, дисциплінованість і працелюбство. Знаєте, не завжди можна передбачити, з кого вийде добрий спортсмен.

– Певно, велику роль відіграє сама методика підготовки до великого спорту. До слова, я щось не пригадую, аби ми чули про офіційну вітчизняну загальноукраїнську методику у спорті. За якою працюєте ви?
– Ми використовуємо симбіоз відомих нам, переймаємо досвід європейських країн. Звісно, сьогодні спорт вимагає якісно інших підходів, мусимо вдосконалюватись. Але найактуальніше питання – набагато менше дітей нині займається спортом, не лише дзюдо – загалом. Відповідно, вже немає такого вибору і відбору – тренери працюють з тим, що є, і з тими, хто є.

– А чому ми не адаптуємо під себе європейську методологію?
– Нам потрібно поєднати її з нашим досвідом і взяти найбільш ефективні методи. Потрібен час, потрібні спільні збори, обмін досвідом. Навіть виїзди наших спортсменів і тренерів за кордон — це вже нові знання, але як часто наші команди можуть виїздити до Європи?

– А в чому основна відмінність у підході до спорту?
– Зараз, мені здається, більшість працюють на результат в дитячому віці, не думаючи про перспективу, про підготовку спортсмена до вищих досягнень. Більше уваги приділяють фізичній підготовці. В Європі ж таки все навпаки, більше уваги приділяють технічним і тактичним діям. Там дуже багато залів, майданчиків і можливостей. В кожному маленькому містечку – добре облаштовані спортзали та басейн.

– То такі речі повинні стояти в пріоритеті державної політики?
– Звичайно, чим більше в нас хороших сучасних спортзалів, спортивних майданчиків, тим більше дітей і дорослих зможуть займатись спортом, а це, у свою чергу, зміцнює імунітет, менше люди будуть хворіти. Спорт повинен бути невід’ємною частиною нашого життя!

– Як живеться дзюдо у Львові сьогодні?
– Ситуація не є критичною, але потрібні зміни. Треба багато зробити, щоб наші спортсмени змогли тренуватись в хороших умовах, їздити на навчально-тренувальні збори, підвищувати кваліфікацію молодих тренерів – це в комплексі принесе свої плоди. Потрібно відкривати більше секцій дзюдо не тільки у Львові, а й в області. Щоб кожна мама і тато розуміли – заняття спортом не лише загартовують фізично їхню дитину, зміцнюють імунітет і розвивають, а й виховують прекрасні лідерські якості, повагу до старших, командну співпрацю, вміння долати труднощі і правильно реагувати як на успіх, так і на невдачу. З тією масовістю можна буде далі шукати спортсменів для більших досягнень українського спорту.

– Про Львів часто кажуть – столиця культури. А чи має він потенціал стати і спортивним центром України?
– Географічно і ментально – так. Львів може бути столицею спорту України, адже для міжнародних змагань ми маємо і зручне розташування, і багато транспортних сполучень, а також широку програму для гостювання і частування після змагань. Наприклад, у жовтні минулого року в нашому місті відбувся уже четвертий за ліком Відкритий Кубок Львова із дзюдо – найбільш масштабні змагання з цього олімпійського виду спорту в Україні. Свою силу у поєдинках продемонстрували понад 800 спортсменів. У дуелях на татамі зібралися представники усіх областей України та гості з п’яти країн. Однак ми не маємо достойного для великих міжнародних змагань залу... Теоретично, таким спортивним комплексом могла би бути база СКА. Та, думаю, дешевше буде збудувати новий, аніж реставрувати і перебудовувати цей старий комплекс. Новий сучасний європейський спортивний комплекс у Львові – це одна з моїх мрій. І це – реальна потреба міста.

– Понад два місяці не лише аматорський, а й професійний спорт був на карантині. Наскільки це трагічно для майбутніх змагань?
– В принципі, усі змагання, які були заплановані на цей період, перенесли на осінь. Тому для професійних атлетів ще буде достатньо часу, аби підготуватись до них належним чином. А щодо самих спортсменів, то думаю, багато кому карантин пішов на користь – був час повністю відновитись, проаналізувати свої тренування, зрештою, виспатись.


За матеріалами «Високого Замку» 

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ