Шлягер «Аргентина – Ямайка» у виконанні футболістів ЛДУФК

Команда Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського у третьому турі футбольного турніру в рамках Універсіади Львівщини-2018 вперше зіграла на полі рідного стадіону «СКІФ». Суперником наших хлопців була збірна Львівського Національного лісотехнічного університету України. Рік тому гра між командами ЛДУФК та ЛНЛТУУ проходила на полі «лісотехів» і в значній мірі саме через якість газону «інфізівці», маючи помітну територіальну та ігрову перевагу упродовж двох таймів, так і не змогли переграти непоступливого суперника: поєдинок завершився внічию – 1:1.

Звичайно, виходячи на звітну гру, підопічні Олега Колобича пам’ятали про минулорічний матч і ці спогади, як засвідчив хід розвитку подій на полі, стали для них додатковою мотивацією. Однак, давайте про усе за порядком, тож традиційно розпочнемо зі складу, в якому відіграла цей поєдинок наша команда: Антон Задерейко, Богдан Куртяк, Роман Білий, Максим Дерман, Володимир Скотаренко (Максим Хімчак, 64), Віталій-Дмитро Теплий (Олександр Рибачук, 56), Іван Павлюх, Юрій Іваночко, Олександр Савошко (Назар Стебельський, 64), Володимир Войтович (Святослав Демків, 68), Дмитро Пентелейчук (Назар Кіт, 73).

Гра прогнозовано розпочалася з атак господарів, які зі стартовим свистком арбітра матчу Івана Родіна перейшли на половину поля гостей, однозначно давши зрозуміти, що своє футбольне щастя вони шукатимуть виключно поблизу володінь кіпера команди ЛНЛТУУ. Втім, майже півгодини ігрового часу на табло залишалися горіти цифри 0:0. Хоча, якби «інфізівці» реалізували принаймні четверту частини створених ними гольових моментів, то долю зустрічі на їхню користь уже б було вирішено відсотків на 90.

Втім, наприкінці першої третини матчу господарі поля таки змусили вперше у грі капітулювати оборону гостей. На 29-й хвилині лівий вінгер нашої команди Володимир Войтович отримав на хід передачу від Юрія Іваночка, відірвався миттєво від захисника і… отримав «автогеном» удар по ногах, за долю секунди опинившись на газоні. Стовідсоткове порушення правил, а сталося воно у межах карної зони, тож Іван Родін без найменших вагань вказав на 11-метрову позначку. Вирок арбітра взявся виконувати сам постраждалий і зробив це майстерно: розвів голкіпера та м’яч по різних кутах воріт. 1:0 – за мінімальної переваги ЛДУФК команди пішли на перепочинок.

А щойно розпочався другий тайм, як перевага команди Олега Колобича за забитими м’ячами подвоїлася – 2:0. Сталося це на 47-й хвилині, коли Олександр Савошко в фіналі затяжної атаки замкнув дальню стійку після флангового прострілу Володимира Войтовича зліва. Минуло якихось шість хвилин і кіпер гостей втретє змушений був виймати круглого із сітки власних воріт. Цього разу правий захисник нашої команди Богдан Куртяк, немов на електричці, обійшов трьох «велосипедистів» команди ЛНЛТУУ і в потрібний момент відкотив м’яча по діагоналі назад під удар Юрію Іваночко, який метрів з 15-ти розстріляв у дотик ворота суперника – 3:0.

Здавалося б, маючи перевагу у три забиті голи, «інфізівці» мають заспокоїтися й збавити оберти. Та нічого подібного не трапилося. Вже на 62-й хвилині Іван Павлюх з-за меж штрафного майданчика добряче приклався по м’ячу. Щоправда, кіпер його «гармату» відбив, але першим на добиванні був Дмитро Пентелейчук. А ще за хвилину рахунок став 5:0. Останню крапку в грі поставив Назар Стебельський, який з третьої спроби (перші дві воротар гостей відбив) таки прошив правий від голкіпера кут воріт ЛНЛТУУ.

Грати командам ще залишалося добрих півгодини ігрового часу – це коли врахувати й компенсовані арбітром хвилини. Тож здавалося, що підсумкова перемога команди ЛДУФК може стати ще більш переконливою. Однак схоже, що «інфізівці» вирішили по завершенні гри відсвяткувати свою звитягу виконанням знаменитого шлягеру «Аргентина – Ямайка». Тож більше голів у цій грі глядачі не побачили. Але й п’яти м’ячів для третьої поспіль перемоги більше, ніж достатньо. Та й необхідно ще поберегти «патрони» на два заключні матчі.

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ