Степан Леус – лауреат грошової винагороди імені Анатолія Жаловаги

Рішенням Вченої ради Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського грошову винагороду імені Анатолія Жаловаги 2020 року, за рекомендацією Ради студентського самоврядування нашого вишу, призначено студенту другого курсу освітнього рівня «магістр» факультету педагогічної освіти Степану Леусу.

Дану грошову винагороду було ухвалено рішенням Вченої ради Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського з метою вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні – випускника Львівського державного університету фізичної культури, який загинув під час Революції Гідності (листопад 2013 – лютий 2014 рр.), обстоюючи європейські цінності демократії, свободи й поваги до прав людини, виховання патріотичних почуттів серед студентства, заохочення до активного вияву громадянської позиції, волонтерської діяльності, готовності до захисту України.

Згідно з Положенням, грошову винагороду Львівського державного університету фізичної культури імені Анатолія Жаловаги призначають студентам денної форми навчання університету, які беруть активну участь у національно-патріотичних заходах, здійснюють громадську та волонтерську діяльність, виявляють значні успіхи у навчанні, у науково-дослідницькій роботі та інших сферах студентського життя. Її призначають один раз на рік за досягнення упродовж календарного року. Призначення іменної академічної стипендії здійснюють на підставі ухвали Вченої ради Університету наказом ректора.

З Положенням про грошову винагороду імені Анатолія Жаловаги,
героя України, випускника ЛДУФК можна ознайомитися за
ЦИМ ПОСИЛАННЯМ

Степан Леус – студент другого курсу освітнього рівня «магістр», навчається у 61-й групі факультету педагогічної освіти, громадський діяч, член товариства пошуку жертв війни «Пам’ять», яке займається перепохованням останків вояків Першої та Другої світових воєн, відтворенням битв періоду Визвольних змагань, зйомкою документальних, військово-ігрових фільмів та просвітницькою діяльністю.

Був організатором та співорганізатором численних патріотичних та інших заходів, а саме: відтворення боїв Української повстанської армії з німецькими та радянськими загарбниками, вшанування пам’яті депортованих українців у ході операції «Вісла»; численних «Маршів УПА» у місті Львові, Івано-Франківську, Жидачеві та Буську; відтворення листопадових боїв вояків Українських січових стрільців з поляками у Львові та у Івано-Франківську 1918 року; боїв за гору Маківка, Ключ, Лисоня; пам’ятних заходів та виставок присвячених річниці героїв Крут, Чортківської офензиви, Зимового походу УНР, боїв за Вінницю – столицю УНР, боїв за Кам’янець-Подільський – останню столицю УНР; відтворення прориву з радянського оточення дивізії «Галичина» у Бродівському котлі.

Брав участь у зйомках фільмів «Дмитро Вітовський: Шлях до волі», «Українці у польському війську», «Рим», «Сплюндрована пам’ять», «Василь Кук. Останній командарм УПА», «Розриті могили», «Хрещений двічі»; учасник численних ексгумаційі пошукових робіт останків загиблих вояків у Львівській, Івано-Франківській та Волинській областях.

На даний час займає посаду голови Студентської ради Львівського державного університету імені Івана Боберського. Зайняв друге місце на Всеукраїнському конкурсі наукових робіт у місті Дніпро в 2020 році та третє місце у цьому ж місті в 2018 році, переможець студентської конференції Львівського державного університету імені Івана Боберського 2019 року.

ДОВІДКА

ЖАЛОВАГА Анатолій Григорович (13 березня 1980, Дубляни, Жовківський район, Львівська область, УРСР – 20 лютого 2014, Київ, Україна) – громадський активіст Євромайдану. Загинув на вулиці Інститутській у центрі Києва від кулі снайпера 20 лютого 2014. Професійний гандболіст. Герой України.

Закінчив Львівське училище фізичної культури, Львівський державний університет фізичної культури, фах – гандбол. Кандидат в майстри спорту. Працював будівельником. Проживав у місті Дубляни Жовківського району Львівської області.

Поїхав до Києва у вівторок, а в четвер о 10:00 його було вбито снайпером кулею в голову. Смерть настала відразу. 20-го лютого 2014 року тіло Анатолія принесли на подвір’я Михайлівського монастиря. Прощання відбулося 22-го лютого 2014 року о 12:00 у міській раді Дублян. Похорони відбулися того ж дня.

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ