Вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні у ЛДУФК

Вже сьомий рік поспіль у ці лютневі дні ми, студенти та працівники Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, як й усі правдиві українці, в скорботі схиляємо голови перед подвигом учасників Революції Гідності та вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні.

У ці дні 2014 року протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого апогею. 20-го лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Євромайдану, у списку загиблих того дня був і випускник Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Анатолій Жаловага. Він хотів, щоб в Україні всі жили гідно, була справедливість і мир, але снайпер не залишив жодного шансу на порятунок. Анатолія вбили на вулиці Інститутській. Смерть була миттєвою...

Сумний список Небесної Сотні відкрився 22-го січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур львів’янина Юрія Вербицького. До 18-го лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18-го по 21-е лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 84, після 21-го лютого – ще 18.

Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до Меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні. 104-м Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців (громадянин Білорусі Михайло Жизневський та двоє Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані) посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

Герой України Анатолій Григорович Жаловага народився 13-го березня 1980 року у Львові. В піврічному віці родина переїхали в м. Дубляни Жовківського району. З дитячого віку захоплювався спортом і після восьмого класу вступив на навчання до Львівського училища фізичної культури за спеціалізацією гандбол. У 1997 році продовжив навчання у Львівському державному університеті фізичної культури (закінчив у 2002 році), де продовжував своє спортивне покликання. Виступав за чоловічу гандбольну команду Суперліги «СКА-Львів», виконав норматив кандидата у майстри спорту. Деякий час викладав на кафедрі фізкультури Львівського аграрного університету. Згодом працював у будівельній галузі, в т.ч. за кордоном. Анатолій завжди повертався додому впевненим, що настане час, коли й на батьківщині буде змога гідно заробляти та жити у вільній країні без Януковича.

Саме тому без вагань поїхав на Майдан, знову, подібно як це було у 2004 році. 18-го лютого 2014 року вирішив їхати до Києва. В першому автобусі з активістами для Анатолія не виявилося місця, потім виявилося, що він забув паспорт. Тільки з третьої спроби о 21:00 виїхав зі Львова. Встиг попрощатися з мамою, батько і брат займалися справами.

«Тут справжня війна», – сказав братові телефоном 19-го лютого з київського Майдану. 20-го лютого рідні не змогли додзвонитися до Анатолія, а ввечері побачили його ім’я в списках загиблих. До останнього сподівалися, що це помилка. Вже потім дізналися – Анатолія вбили на вулиці Інститутській. Смерть настала відразу. Хтось із побратимів відніс тіло до Михайлівського собору.

Коли батько приїхав до Києва забирати сина, побачив багато тіл. Всі обгорілі, з чорними обличчями та руками. В Анатолія кулею снайпера було розтрощено голову. Смерть була миттєвою, снайпер не залишив жодного шансу на порятунок. Лікарі рекомендували ховати хлопця у закритій труні, але батьки не погодилися. Щоб довезти тіло додому, голову забинтували. З особистих речей батькові віддали тільки дерев’яний хрестик, який мав при собі хлопець.

На свій останній день народження, 13-го березня 2013 року – Анатолію тоді виповнилося 33 роки – він сказав: «У цьому році щось мусить змінитися». А восени, ще до початку Майдану, Анатолій пообіцяв батькові: «Тату, ти ще пишатимешся мною...»

О першій годині ночі 21-го лютого 2014 року на київській трасі мешканці Дублян, понад 600 осіб, із запаленими лампадками зустрічали свого земляка, Героя України. Поховали Героя 22-го лютого на цвинтарі рідного міста Дубляни під залпи самооборонців та мелодію Гімну України.

21-го листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Жаловазі Анатолію Григоровичу посмертно присвоєно звання Героя України із врученням ордена «Золота Зірка».

Також у червні 2015 року Українською Православною Церквою Київського Патріархату посмертно нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України».

21-го листопада 2016 року в День Гідності та Свободи, в головному корпусі нашого університету відбулося відкриття «Стіни пам’яті» на честь Героя Небесної Сотні, Героя України, випускника Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Анатолія Жаловаги.

Герої Небесної Сотні віддали своє життя за нашу свободу, за вільне та європейське майбутнє. Герої не вмирають! Слава Героям! Слава Україні!


Культурно-мистецький відділ 

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ