Олена Підгрушна:"Наша перемога важлива для України"

Двадцять років тому на Іграх у Ліллехаммері на першу сходинку п'єдесталу піднялася фігуристка Оксана Баюл. І ось зараз святкуємо здобуття другої в історії незалежної України золотої нагороди. Жіноча збірна України з біатлону виграла естафету на ХХІІ зимовій Олімпіаді в Сочі! Отож, розмовляємо із українською біатлоністкою, майстром спорту міжнародного класу, чемпіонкою Олімпійських ігор в Сочі, чемпіонкою світу, 5-разовою чемпіонкою Європи, переможницею і призеркою етапів Кубка світу з біатлону, капітаном збірної команди України з біатлону, аспіранткою нашого вишу Оленою Підгрушною.

Олено, вітаємо Вас із феноменальною перемогою на Олімпійських іграх в Сочі. Мета, мабуть, досягнута. Хоча, можна прагнути ще однієї олімпійської нагороди...
Звісно, ще ж є олімпійське “золото” в особистих змаганнях.

Які враження від участі в Іграх?
Враження різні, оскільки, ми знаходилися в Сочі упродовж тривалого часу. Змінювалася і погода, і траса. Одні гонки були важчі, інші – легші. Але, по завершенню Олімпіади, мабуть, пам’ятатимемо лише фінішне коло естафети і золоту медаль на грудях. Всі негаразди, які були перед тим, перекриються цією великою нагородою.

Які відчуття переповнюють на п’єдесталі?
Справді, ці почуття неможливо описати. Безумовно, відчуття ейфорії і гордість за країну. Коли стоїш і чуєш, як звучить гімн, піднімається прапор України, то ноги підкошуються, на очі накочуються сльози і душа тріпоче. Розумієш, що це те, до чого ти прагнув і йшов усе своє спортивне життя.

Чи була можливість оцінити інфраструктуру спортивних об’єктів та комплексів у Сочі?
Розумієте, було створено дуже багато, але ми жили у маленькому селищі. Усього було три олімпійських селища. Відповідно, окрім цього селища я практично нічого не бачила. Тому не можу щось прокоментувати. Ми жили на висоті, а олімпійський парк – на рівні моря. У Сочі їхали змагатися, а не відвідувати екскурсії. Це не залежить від організаторів. У нас, спортсменів, інші справи на Олімпійських іграх, ніж в глядачів чи туристів.

Ви згадали різні чинники, зокрема, погодні умови. Як знаємо, російські вболівальники некоректно висловлювалися  щодо України. Були перешкоди на олімпійській трасі ?
Жодних! Ніяких перешкод не було!

Колись Ви сказали журналістам, що спортсмен живе не вчорашньою перемогою, а завтрашнім стартом. Отож, які плани зараз?
Вилікуватись. Так сталося, що якраз перед естафетою в мене почало боліти горло. Змагання я відбігала. І, звичайно, потім три дні без сну. Імунітет ослаблений. Простуда не минула.

Як Вас зустріли в Україні, вдома?
Звісно, чоловік приїхав в аеропорт. Разом із ним ще енна кількість журналістів та високопосадовців. 

Як плануєте використати державний гонорар за цю перемогу?
Насамперед, зазначу, не знаю, що нам обіцяно і про яку суму іде мова. Коли отримаю цю винагороду, тоді й  скажу, на що її витрачатиму.

Ваша золота олімпійська сходинка – не випадковий успіх. Це шлях багатьох стартів і перегонів. Що б Ви побажали, як титулована олімпійська чемпіонка всій спортивній родині, вболівальникам спорту?
Олімпійська родина – поняття широке. Спортсменам потрібно говорити одне, а людям, які вболівають за нас – зовсім інше. Звичайним людям, перш за все, набратися терпіння, коли дивляться, бо часто вони більше переживають і хвилюються, ніж ми. І, звісно, позитивного налаштування, щоб ніколи не бажали суперникам біди.

До речі, дуже приємно, що норвезька зірка Тура Бергер так позитивно відгукнулася про Вашу перемогу. Події в Україні і олімпійське “золото” – це символічно?
Безпосередньо так склалося, що це “золото” стало символічним. 20 лютого була жалоба за  нашими загиблими героями. 21 лютого стало першим кроком до перемир’я, прийняття певних законів, змін у державі Україні. На фоні цього наша золота олімпійська нагорода, наша перемога дуже важлива для України. Це позитивні емоції, які ми подарували людям. Звичайно, ми дуже щасливі, що так сталося. Сподіваємося, це також підняло дух держави. Це маленький внесок у наш майбутній розвиток.

Олено, дякуємо за розмову. Сімейного Вам затишку, спортивних досягнень, звершення усіх мрій.
Дякую. Передаю нашому університету великий привіт!

Розмовляла Іванна Литвинець
(Культурно-мистецький відділ)
 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ