"Не викарбовуйте наших імен, лише пам’ятайте"…

Уже шістнадцятий рік поспіль студенти Львівського державного університету фізичної культури вшановують пам'ять Героїв української нації смолоскипною легкоатлетичною естафетою «Вогонь пам’яті Героїв». У неділю, 24 травня, у Білогорщі, де у 1950 році в бою загинув легендарний Роман Шухевич, було запалено символічний вогонь. Із напутніми словами перед студентами виступив завідувач кафедри олімпійської освіти ЛДУФК, доцент Ярослав Тимчак. З уст студентів-акторів театрального гуртка прозвучали вірші, написані вояками в зоні АТО. До підніжжя пам’ятника Шухевичу відбулося покладання квітів. Також до цієї церемонії долучилися мер Львова Андрій Садовий та начальник Львівського обласного управління молоді та спорту Юрій Майборода.

Символічний «вогонь пам’яті» наші студенти пронесли вулицями міста Лева до поля Почесних поховань на Личаківстькому цвинтарі. Ніби усе як завжди… Тільки раніше несли його з гордістю, з усвідомленням того що наша українська земля така багата на Героїв. Ми пишалися тим, що мали феноменального Степана Бандеру й легендарного генерала Чупринку, на нашій землі зростали, діяли і загинули так багато розумних і талановитих людей, які віддали своє життя за незалежність України. Але цьогорічна естафета була іншою. У серці кожного замість гордості, лише невгамовний біль, бо щодня наша країна стає біднішою, бо знову втрачає найкращих своїх синів, які могли б працювати на її славу, в любові і радості ростити дітей.

Натомість сумні могили. Біля яких самотньо, у своєму горі, стоять батьки чи ридає молода дружина з малими осиротілими дітьми і безліч лампадок… . Звучить гімн України, на честь усіх Героїв української нації лунають постріли, на щастя мирні, але сприймаються вже якось упереджено. Спільна молитва за упокій полеглих за волю і незалежність нашої держави об’єднує усіх присутніх. Зосереджую свій погляд на одній з могил, де ледь жевріє вогник лампадки й усвідомлюю, що у кожного зараз думка єдина: «Боже, нехай ця незрозуміла війна закінчиться, бо інакше наша родюча земля перетвориться на пустелю червону від крові й солону від сліз…»

Наталія Редько

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ