Андріївські вечорниці

13 грудня 2016 року у нашому спортивному виші святкували вечорниці на Андрія. Дійство організував культурно-мистецький відділ і студентський профспілковий комітет. Отож, прихильники традицій завітали, щоб у жвавому танку покружляти, рум’яні пампушки й калиту смакувати.


Свято Андрія – яскраве і барвисте, наче гарне українське намисто. Чого лише не було у ньому: забави, коломийки, загадки, пісні, ворожіння, театральні композиції та імпровізації.

Наймолодша гостя – витончена гімнастка СК «Ніка» Андріанка Голод, якій лише 5 рочків, подарувала новорічний виступ. Наставниця дівчинки – студентка 4 курсу факультету спорту Марта Заленжна.


Вечорниці завжди були подією, яка пов’язана із коханням хлопців і дівчат. В класиці української літератури багато таких прикладів. Один із варіантів сватання показав Михайло Старицький у п’єсі «За двома зайцями». Отож, на свято прибули Проня Прокоповна (Марія Гаплан, уперше дебютувала на сцені вишу) та Голохвастий (Роман Девіняк, який вже багато років презентує свою акторську майстерність). Постановку здійснила режисер театрального гуртка культурно-мистецького відділу  –  Зоряна Грегорійчук.


Серед найцікавіших на вечорницях були такі ворожіння: з чобітками (переставляти один за одним, чий перший до дверей – та дівчина найшвидше вийде заміж), горіховий кораблик (на краях посудини з водою листки з чоловічими іменами. До якого імені припливе свічка  в горіховій шкаралупі, так називатиметься наречений).


Колись, щоб знати, яку професію матиме суджений, дівчата ішли на город, розкопували землю, приносили до світлиці та пильно її розглядали. Якщо знаходили тріску, то майбутній чоловік буде теслею; залізо чи цвях – ковалем, скло – склярем, ниточку чи стебло – добрим сім'янином; пір'я – ученим. Ми ж землі не копали, але заглянули у глечик, де були записки із відповідями на запитання про майбутніх половинок. Деякі з них містили прогнози грандіозного майбутнього. Але хто сказав, що мрії не збуваються?
Не обійшлося без калити, яка є одним із основних атрибутів вечорниць на Андрія.


Посмакували смачними варениками, приготовленими з особливою начинкою: монетка – до багатства і стабільності, цукор – достаток у житті, лавровий лист – велика слава і кар’єра, перець – бурхливе життя з ризикованими подіями, горіх – безліч шанувальників, капуста – буде пара на все життя та ін.


Жартівливі запитання визначили креативних й винахідливих. Довго думали хлопці, чому у лютому жінки говорять найменше? Просто в ньому всього 28 днів. Конкурс коломийок здійняв справжній фурор серед учасників. Головне ж, ніхто не залишався без подарунка: оплесків й рум’яних пампушків.
Гарні українські пісні подарували Вікторія Василик, Василина Дмитраш, Катерина Савельєва, які є солістами вокальної студії «Зоряна соната» культурно-мистецького відділу  (режисер – Ольга Малерик).
«Сила традиції – в її життєвості, у постійному відтворенні всього, що здійснювалося і рік, і десять, і двадцять літ, – мовила Олена Падовська, мистецтвознавець, доцент кафедри олімпійської освіти, – І тому так важливо, що старшокурсниця Вікторія Стадницька пояснила найважливіше: студенти ЛДУФК – найкращі, вони дуже талановиті і тому саме їм випадає щастя представляти Україну на Олімпійських іграх».
… Молоді, креативні, чарівні, обдаровані. Ще не встигла догоріти андріївська свічка у глиняному підсвічнику з грецьким орнаментом, як усі зігрілися теплом гарної традиції, імпровізацій і ворожінь, пісень і театрального слова. Адже, як би не плив горіховий кораблик, кожен сам плекає свою долю. Тож, піднімаючись на кожну нову вершину, не втрачаймо нагоди помилуватися величними краєвидами цікавих подій, які трапляються під час нашої мандрівки.


Іванна Литвинець (культурно-мистецький відділ)
Фото Григорія Унгуряна

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ