Наші студенти взяли участь у відкритому засіданні Крайового товариства "Рідна школа"

"Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала..."

(Леся Українка)

У перший день весни, 1 березня 2016 року, студенти Львівського державного університету фізичної культури завітали у обласний будинок вчителя, де відбулося засідання міського осередку ім. Костянтини Малицької Крайового товариства «Рідна школа», присвячене Міжнародному дню рідної мови та 145-річчю від дня народження Лесі Українки.

Доповідь на пошану української мови і рідного слова виголосила мовознавець Анастасія Гумницька. На спомин про безсмертну Поетесу – Лесю Українку з поетичною театралізованою композицією виступили студенти 3-ї групи факультету фізичної реабілітації: Роксоляна Шміло, Віталій Грицак, Ольга Нікольчук, Мар'ян Грабовик, Христина Гривна, Остап Живко, Оксана Прокулевич, Назар Василишин, Василь Іванченко.

У вступному слові познайомила освітян із виконавцями доцент кафедри олімпійської освіти ЛДУФК, викладач «Історії української культури» Олена Падовська. У композиції, постановку якої студенти здійснили самостійно, було вдало синхронізовано читання поетичних рядочків полум᾿яного Лесиного слова з музичним супроводом. Прозвучав вірш Лесі Українки «Тішся, дитино, поки ще маленька...». Із рецитацією власної поезії «Вінок пам'яті» виступила першокурсниця Роксоляна Шміло.

На завершення працівник культурно-мистецького відділу ЛДУФК, молода літераторка Іванна Литвинець поділилася роздумами про будні і свята, з яких складається доля поетес сучасної України, а, власне, про те, що єднає їх із творчістю Лесі Українки. Продекламована авторська поезія «Приречена, засуджена навіки (останні дні Лесі Українки)» була надзвичайно тепло зустрінута глядачами, які не один десяток років плекають рідне слово.

Кожному на згадку про зустріч подарували екземпляр пропам’ятної книжечки до 10-річчя створення міського осередку «Рідної Школи».

Радістю завесніли очі юнаків і юнок, бо зустріли весну поетично: «Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала; весни такої не було й не буде, як та, що за вікном цвіла». Відтак пізнали через Слово Лесі Українки істину – для щастя слід навчитися цінувати щонайменші крихти радості життя, а ще – власними діями дарувати тепло й увагу всім зустрічним на життєвому шляху.

Олена Падовська,
мистецтвознавець, доцент кафедри олімпійської освіти

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ