Шевченківський вечір


… Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть. (Тарас Шевченко)


15 березня 2016 року у Львівському державному університеті фізичної культури відбувся літературно-музичний вечір «Шевченківське свято», який організував культурно-мистецький відділ.

Цьогоріч у березневі дні відзначаємо 202 роки від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Щоб почути стоголосе слово Кобзаря, яке звучить, співає, промовляє через віки, на свято завітали студенти, працівники університету, професорсько-викладацький колектив на чолі із ректором вишу, професором Євгеном Приступою.

Розпочали величним виконанням Державного гімну України разом із поважною Народною хоровою капелою «Прометей».

Авторською поезією «Співай, Кобзарю наш, співай» Іванна Литвинець, керівник художньої самодіяльності культурно-мистецького відділу запросила торкнутися поетичної безмежності та витонченості пророчого Шевченкового слова.

Ведуча вечора Ірина Гузенко, старший викладач кафедри гуманітарних дисциплін майстерно продекламувала поезію «Оті минулїї літа».

Упродовж концерту звучали твори на слова Тараса Шевченка «Заповіт», «Думи мої», «Не женися на багатій», «Учітеся, брати мої», «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні Народної чоловічої хорової капели «Прометей» Львівського національного університету імені Івана Франка під керівництвом Віталія Чмира.

На сцені була представлена композиція камерного хору «Осанна» під диригуванням Володимира Беня. Поезію «Буває в неволі іноді згадаю» промовисто прочитав Володимир Бідак. І сльози зронилися з очей…

Під час літературно-музичного вечора читали вірші студенти університету, актори театрального гуртка культурно-мистецького відділу (режисер – Зоряна Грегорійчук). Зокрема, вірш «Ой крикнули сірі гуси» продекламувала Мар’яна Процик. Поетичну композицію «Хустина» представили Катерина Лобузінська та Оксана Іопа. Вірш «Чернець» прочитали Роман Девіняк та Анастасія Чугай.

На завершення Шевченківського свята Ірина Гузенко продекламувала поезію «Тримай над головою свічку». А потім зірвалося і понеслося проникливе «Реве та стогне Дніпр широкий», щоб підкреслити історію величної постаті світової культури, Великого українця Тараса Шевченка.

«Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу, – зазначав Іван Дзюба, академік Національної академії наук України, Герой України, – Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. У чому черпають сили і надії».

Отож, риторично, але щиро мовимо через століття: «Твоя кобза ще не вмерла, на ній струни всі дзвенять, і про твою вічну славу всі народи гомонять».


Іванна Литвинець,
культурно-мистецький відділ

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ