У ЛДУФК презентували виставу «TABULA RASA?!»

15 листопада 2016 року у Львівському державному університеті фізичної культури відбулася вистава «TABULA RASA?!» у виконанні акторів театру «Мета». Театральна постановка здійснена за текстом легендарного Івана Миколайчука і присвячена 75-річниці від дня народження цього видатного актора, режисера та сценариста.

Майстри театру «Мета» завітали в університет на запрошення культурно-мистецького відділу, режисер якого Зоряна Грегорійчук була акторкою вистави. Постановка з успіхом пройшла у Києві та на львівських сценічних площадках. У ній використано вірші Станіслава Чернілевського та Ліни Костенко. Режисер-постановник – Соломія Лялевич. До речі, у виставі також зіграв студент нашого спортивного вишу – Петро Кулик.

Мелодійні звуки скрипки запросили уважного глядача погортати листки історії, побудованої на документальному факті про молоду українку. Врізнобіч розходилися дороги емігрантів, яких викидали у різних портах Америки. У натовпі українка загубила свого маленького сина. Вона не знала англійської мови. Її ніхто не розумів, не міг збагнути несамовитого поривання за дитям. Залишилося жалісливе й проникливе: «З того боку на тамтой не зайду, загубила долю – не знайду». 

Так сталося, що 68 років свого життя героїня провела у психіатричному будинку. Історія її хвороби – «TABULA RASA?!», що означає «чиста дошка», бо не розуміючи українку, не зафіксували жодної інформації. Не  допомогли ні лікарі, ні лінгвісти. Віконечко з квітами, яке намалювала на стіні, було єдиною втіхою для українки. 68 років ув’язнення, 62 роки мовчання у безнадії бути зрозумілою чужому суспільству. Одного дня життя героїні знову перевернулося. Санітарка принесла у кімнату писанки, знайомого гуцульського орнаменту. Заговорила на рідній їй українській мові. Тоді й про все дізналися, перепросили, казали їхати на Батьківщину. Але йшов 86 рік життя. Так воно й обірвалося для Катерини, яка пам’ятала себе лише молодою і красивою.

«Таланило програти ціле життя, довжиною в майже століття. Щоправда, героїні судилося збавити 3/4 наданого їй Богом часу на божевільню. Втім, божевільню комфортну, АМЕРИКАНСЬКУ. Більшості українців судилася інша печаль, доля близька до божевілля у великій тюрмі СРСР, – ділиться враженнями Олена Падовська, мистецтвознавець, доцент кафедри олімпійської освіти. – І про це думалося, коли мимохіть співставлялися у виставі долі двох вихідців з гір – Видатного кіномитця Івана і його героїні, котра відомою стала через пожиттєве мучеництво на чужині. Віват театру «Мета» і доземний уклін. Бажаю п’єсі у цій постановці жити довго і збирати таку ж вдячну авдиторію, як сьогодні».

У вірші Станіслава Чернілевського, присвяченого пам’яті Великого українця Івана Миколайчука мовиться: «І молодість, і воля Кобзарева з твоїх очей дивитиметься в нас». Талановитий геній прожив лише 46 років життя, зігравши 34 ролі, написавши 9 сценаріїв, 2 режисерські роботи. «Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко», так про І.Миколайчука говорив Сергій Параджанов. Він навіть вивчав театральну майстерність Івана, бо той грав наче жив. А так можна зіграти лише раз.

У тому й геніальність українського «чарівника сцени» Івана Миколайчука.

Іванна Литвинець 

культурно-мистецький відділ  

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ