Ставимо перед собою завдання завойовувати медалі як на всесвітніх універсіадах, так і на Олімпійських іграх

Навчальний рік, що завершується, назавжди увійде в історію Львівського державного університету фізичної культури. Ще б пак – провідний виш галузі на теренах Західної України вперше в своїй 54-літній історії став переможцем Універсіади України. Цікаво, що ректор ЛДУФК професор Євген Приступа у розмові з кореспондентом ЗІКу відверто зізнався, що подібного успіху від своїх студентів він не очікував. Однак при цьому додав, що ЛДУФК ставить перед собою завдання не лише втриматися на вершині студентського спорту в Україні, а й підкорювати нові спортивні вершини як на Всесвітніх Універсіадах, так і на Олімпійських іграх.

– Львівський університет фізкультури ще з 60 – 70 років минулого століття славився своїми спортивними здобутками, – почав розмову Євген Никодимович. – Якщо згадати історію Олімпійських ігор, то в ній засвідчено, що починаючи з дебютної для радянських спортсменів Олімпіади-1952 у Гельсінкі в Іграх кожен раз приймало участь щонайменше чотири-п’ять представників нашого вишу. І щоразу вони поверталися додому з нагородами. Досить вдало ЛДУФК виступав і на Всесоюзних, а згодом і на Всеукраїнських студентських іграх. Були і перші місця в командному заліку в окремих видах спорту. Але виграти комплексний загальнокомандний залік за сумою усіх видів спорту, що входили до програми Універсіади, раніше не вдавалося ніколи. Знаєте, коли результати ІХ літньої Універсіади України було озвучено на останній колегії Міністерства освіти та науки, це у багатьох ледь не викликало шок.

– І чим він був викликаний?

– Ніхто подібного не очікував. В Україні всі давно змирилися, що перші позиції стабільно утримують за собою Національний університет фізичного виховання і спорту України та Харківська державна академія фізичної культури. А тут раптом Львів – такий підсумок у загальнокомандному заліку навряд чи хтось міг передбачити. Скажу більше, навіть у нас майже до останнього, коли ще залишалося кілька видів змагань, мало хто вірив, що нам вдасться втримати першу позицію.

– А ректор ЛДУФК сам особисто вірив у перемогу?

– Я вважав, ми повинні бути серед найкращих і вірив, що будемо в призовій трійці. Але коли відверто, на перемогу також довгий час не сподівався. Можна сказати, що для мене це також стало в значній мірі сюрпризом. Та головне, що він приємний.

– Можливо, ви недооцінювали можливості та потенціал спортсменів вашого вишу?

– Виходить, що так. Але знаєте, логічно все проаналізувавши, я прийшов до висновку, що ми виграли ІХ Універсіаду наперекір дуже багатьом чинникам, які відверто були проти нас.

– Можна більш детально?

– Давайте почнемо з матеріально-технічної бази, без якої в наш час у спорті вищих досягнень робити нічого. За рівнем її розвитку ЛДУФК навряд чи попаде в першу десятку. Причому в цьому плані ми, я б сказав, дуже помітно поступаємося не лише киянам, харків’янам, а також Дніпропетровську, Донецьку і Луганську, що вже давно стало звичним явищем, а й вишам Івано-Франківська, Тернополя та Луцька.
Наші сусіди за останні роки дуже солідно покращили умови для тренування та відновлення своїх спортсменів. Нас з ними навіть смішно порівнювати. Ми щоправда працюємо над тим, аби їх принаймні наздогнати, а то й обійти в цьому плані, але це питання майбутнього. Далеко не найкращим у нас є й фінансування. Ні, ми не жаліємося, а лише констатуємо факт.

– Тоді логічно напрошується запитання, а за рахунок чого ЛДУФК досягнув такого гучного успіху?

– Все просто, ми стали більше уваги приділяти саме спортивній підготовці наших студентів. Адже наші досягнення на всеукраїнській та міжнародній арені – це візитка вишу, його обличчя. Ректорат прийняв кілька важливих рішень, спрямованих перш за все на підвищення рівня спортивної майстерності студентів, на зміцнення викладацького складу на спортивно-практичних кафедрах. Змінили ми підходи і в профорієнтаційній роботі. Зокрема у навчальному плані суттєво збільшили кількість годин з дисципліни «Підвищення спортивної майстерності». Щодо абітурієнтів, то на навчання поряд з випускниками Львівського училища фізичної культури, які складають спортивний кістяк вишу, та провідними юними спортсменами Західної України запрошуються і молоді перспективні атлети з інших регіонів країни, для яких створюються належні умови тренування і проживання. Наведу такий приклад. Віддав перевагу навчанню саме у ЛДУФК перед іншими вишами країни один з лідерів національної збірної зі стендової стрільби Юрій Нікандров. Сам він уродженець Одеси, закінчив Донецьке училище олімпійського резерву імені Сергія Бубки, мав пропозиції продовжити кар’єру і в Києві, і в Одесі, і Донецьку, але обрав Львів. А ще донедавна молоді спортсмени зі Сходу та Півдня України і чути не хотіли про наше місто. А щоб не бути голослівним, наведу цифри: у порівнянні навіть з минулим роком, кількість наших студентів, які є членами та кандидатами до національних збірних України збільшилася більш як на 60% – з 51 до 83.

– Хто з них, на вашу думку, має серйозні шанси змагатися на Олімпіаді-2012 у Лондоні?

– Назву імена тих, кого добре знають не лише в Україні. Це фехтувальниці Яна Шемякіна і Анфіса Почкалова, Юлія Остапчук та Оксана Ващук (боротьба), лучниця Олена Кушнірук, веслувальними Олег Тарновський і Ростислав Бєлінський та багато інших. Додам, що минулої осені у нашу аспірантуру поступили вчитися олімпійський чемпіон Пекіну-2008 з кульової стрільби Олександр Петрів та чемпіон Європи з важкої атлетики Ігор Шимечко. З приводу аспірантури я особисто мав розмову і з Андрієм Котельником, нашим знаним боксером.

– Ви говорили, що зміцнили і викладацький склад спортивних кафедр.

– Знову ж таки звернуся до цифр: за останні два роки ми прийняли на роботу 14 заслужених тренерів України з різних видів спорту. Серед них загальновизнаний в Україні найкращий тренер з жіночої боротьби Андрій Пістун, тренери національних збірних Сергій Антонов (стрільба з лука) та Віталій Грибовський (стендова стрільба). Свою помітну лепту у підвищенні спортивних результатів студентів та аспірантів вишу вносить і створений при ЛДУФК Науково-дослідний інститут фізичного виховання і спорту, на базі якого працюють комплексні наукові групи кількох національних збірних.

– Які види спорту у ЛДУФК є найбільш успішними?


– Ми ще кілька років тому розробили і почали впроваджувати в життя концепцію пріоритетних видів спорту, які мають вагомі досягнення не лише на українських, а й на міжнародних змаганнях. Це кульова і стендова стрільба, вільна боротьба, фехтування, стрільба з лука, важка атлетика, біатлон, лижні перегони та лижне двоборство. Прагнемо також реанімувати у ЛДУФК і спортивні ігри, причому не лише на рівні студентських першостей, а й професійних ліг. І в цьому плані вже є певні здобутки. Але при цьому й інші види спорту не обділені увагою. Так, наприклад, художня гімнастика на Універсіаді створила справжню сенсацію, здобувши командну першість.

– Можна більш детально про спортивні ігри. Адже ігрові види спорту в усі часи серед студентів користувалися величезною популярністю.

– Зараз у нас уже є непогані команди з баскетболу, волейболу, футболу, водного поло. Зокрема баскетболісти ЛДУФК грають у першій лізі чемпіонату України. Але перш за все треба сказати про нашу чоловічу команду «ЛДУФК – СКІФ» з настільного тенісу, яка в сезоні 2009/2010 впевнено виборола золоті медалі у вищій лізі і восени дебютує у Суперлізі. Цей колектив однодумців три роки тому створив доцент кафедри спортивних ігор Юрій Козій, який разом зі своєю маленькою донечкою трагічно загинув у жовтні минулого року в автокатастрофі. Зауважу, що команда на сто відсотків сформована з наших студентів, а грати їм доводиться проти суперників, у складі яких є навіть легіонери.

– І ви вважаєте, що виключно своїми силами зумієте грати у Суперлізі?


– Знаєте, коли перед командою було поставлено завдання боротися за путівку в елітний дивізіон, з нас чи не сміялися, мовляв, куди ви лізете. Але нічого, ми свого досягли. Звичайно, і я, і хлопці разом з тренерами чудово розуміємо, що буде дуже важко і одразу боротися за медалі напевне не вдасться. Але для того, щоб розвиватися, необхідно грати з найсильнішими. Головне зараз, знайти ще кількох спонсорів, бо в Суперлізі фінансові затрати на порядок більші, ніж у першій. Але я думаю, ми з цією проблемою впораємося. Для прикладу, для гандбольної «Галичанки», президентом якої я є, ми в принципі спонсора вже знайшли. У нас є домовленість з Львівським автобусним заводом, який отримав дуже серйозне замовлення від держави під «Євро-2012». А коли врахувати, що в Львівському училищі фізичної культури є найкраще в країні відділення жіночого гандболу, то я переконаний, що до Олімпіади-2016 нам вдасться сформувати на базі «Галичанки» національну збірну України, якій буде до снаги повторити «бронзовий» успіх олімпійського турніру в Афінах у 2004 році.

– А як йдуть справи у легкій атлетиці та плаванні – видах спорту, в яких розігрується найбільша кількість медалей?

– Треба реально оцінювати ситуацію і скажу відверто, що обидва види наразі перебувають у дуже плачевному стані. Особливо це стосується плавання. В це важко повірити, але останнього майстра спорту з цього життєво важливого виду спорту у Львові підготували ще в 1992 році. А найбільша проблема всім добре відома – відсутність басейнів. Ну про що можна говорити, коли команда ватерполістів львівського «Динамо», яка є однією з візитівок нашого міста, вже багато років проводить ігри чемпіонату країни виключно у гостях. Ми зараз ведемо переговори з власниками «Аквапарку» про оренду води для наших студентів, бо вже не один рік кафедра водних видів спорту ЛДУФ проводить заняття, як кажуть самі викладачі, «на сухо». Сподіваюся, що це дозволить хоча б у якійсь мірі зрушити справу з мертвої точки. А в принципі, звичайно, нам необхідно мати свій сучасний 50-метровий басейн. До речі, ми єдиний виш галузі в Україні, який його немає. Те саме стосується й легкої атлетики. Щоб її розвивати, необхідно мати сучасну базу. Я дуже сподіваюся, що найпізніше восени наступного року вона у нас з’явиться.

– Я так розумію, ви говорите про реконструкцію стадіону «Скіф», який повинен стати у Львові основною тренувальною базою «Євро-2012»?

– Абсолютно вірно. Спочатку планувалося, що стадіон «Скіф» буде здано в експлуатацію у 2010 році. Але нині ви самі розумієте, що це не реально. Чому? Причин багато, практично всі вони лежать у політичній площині. Але нинішня влада перейшла від слів до реальних справ і сьогодні в мене немає жодних сумнівів, що все буде гаразд.

– На чому базується ваш оптимізм?

– На початку червня Кабінет міністрів України прийняв рішення, згідно якого реконструкцією «Скіфу» тепер займається компанія «Альтком». Її фахівці вже приступили до підготовчих робіт. На сьогоднішній день йде підготовка будівельного майданчика для спорудження майбутнього стадіону, трибуни якого будуть вміщати близько 5 000 глядачів. Зараз проводяться земляні роботи і вже практично завершено формування парку необхідної для робіт техніки. Для нас дуже важливо, що стадіон окрім як тренувальної бази для команд-учасниць «Євро-2012», також планується використовувати як базу для підготовки національних параолімпійських і олімпійських збірних України. Зазначу, що реконструкція «Скіфу» здійснюється коштом держбюджету і становить близько 80 млн. гривень.

– А в якому стані знаходиться спортивний манеж «Скіфу»?

– Він функціонує на повну потужність. В ньому ми провели капітальний ремонт і зараз там займаються представники багатьох видів спорту. Але в нас є серйозні плани щодо його розвантаження. Поки не знайдено інвестора, не буду розкривати всіх деталей, але скажу, що на території ЛДУФК біля стадіону «Скіф» ми хочемо збудувати великий навчально-спортивний комплекс, який буде в себе включати 50-метровий басейн, зал для занять гімнастикою, тир, універсальний ігровий зал з трибунами на 400 – 500 посадочних місць, кілька тренажерних залів та сучасний медпункт з усією необхідною апаратурою, як для діагностування спортсменів, так і їхнього відновлення після навантажень. Сподіваюся, що все це, звичайно в комплексі з правильно організованим тренувальним процесом, забезпечить високі спортивні досягнення наших студентів на найпрестижніших змаганнях.

– То можна сподіватися, що перемога ЛДУФК у ІХ Універсіаді України не буде першою і останньою в історії?

– Звісно, що можна. Скажу більше, ми плануємо підняти планку – наразі поставлено завдання здобути нагороди на Всесвітніх літній та зимовій Універсіадах 2011 року, які пройдуть у Туреччині та Китаї відповідно, а також на Олімпіаді-2012 у Лондоні. Зазначу, що з зимових Всесвітніх студентських ігор представники ЛДУФК ще жодного разу нагород не привозили. Але ж саме в підкоренні нових висот якраз і полягає сенс спорту.

zik.com.ua

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ