В Універсальному манежі стадіону СКІФ Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського відбулися традиційні змагання серед студентів першого курсу з національної гри гилка, які за ініціативи і під керівництвом старшого викладача кафедри спортивних та рекреаційних ігор Надії Лібович і викладача цієї кафедри Володимира Яцковського проводяться в нашому закладі вищої освіти уже понад чверть століття.
Ги́лка (від гили́ти – «бити», «відбивати») – українська національна гра з м’ячем та палицею-битою, яка за свідченнями істориків з’явилася навіть раніше, аніж популярні у світі її аналоги – американський бейсбол та англійський раундерз. Для гри необхідна «бита», тобто уламок гладкої і рівної гілки. Звідси й виникла назва гри – «Гилка». М’яч повинен бути полотняний, щоб не стрибав і при влученні у гравця не травмував. Майданчик має бути з рівною поверхнею, прямокутної форми. У грі беруть участь дві команди.
Першою згадкою вважається опис гилки Батьком української фізичної культури – Іваном Боберським у 1904 році. Він займався вивченням національних рухливих ігор і видав посібник «Рухливі ігри та забави», в якому була описана гра. Згадує гилку у своєму «Словарі української мови» і Борис Грінченко.
Правила гилки опублікували у Львові ще далекого 1914 року. Однак згодом про гру забули. Але на початку 90-их років минулого століття старший викладач кафедри тоді ще спортивних ігор (нині – спортивних та рекреаційних ігор) ЛДУФК Надія Петрівна Лібович за підтримки керівництва нашого вишу відродила цю гру та ініціювала проведення змагань.
Традиційний варіант гри в «гилку просту» передбачає наявність щонайменше двох гравців, майданчика, палиці та м’яча. Суть гри зводиться до того, що гравець із палицею розташовується за полем, б’є («гили́ть») м’яч в поле, де інший гравець має впіймати м’яч на льоту. Якщо м’яч не було впіймано – він повертається до того, хто бив, для наступного удару. Зловлений м’яч дає право гравцям змінити ролі.
Вважається, що краще грає той, хто вміє спрямовувати м’яч палицею в бажаний сектор поля, подалі від польового гравця, щоб його було важко відразу впіймати. Для такої гри достатньо двох людей. Але гра стає цікавішою зі збільшенням кількості учасників. Зазначимо, що на традиційних змаганнях в нашому Університеті у склад кожної команди входить десять гравців – вісім юнаків та дві дівчини.
Необхідно наголосити, що гилка не є наразі офіційною спортивною дисципліною на змаганнях. Втім, цю гру практикують в середовищі патріотичних організацій – Пласт, СУМ тощо.
Додамо, що 2013 року варіант правил для сучасної гри в гилку був викладений у відкритий доступ в Googledocs. У цьому варіанті враховані ідеологічні підґрунтя виникнення гри та використані елементи правил і терміни, напрацьовані в бейсболі, оскільки принцип гри подібний.
А тепер перейдемо до розповіді власне про звітні змагання з гилки, на участь в яких заявилися шість команд першого курсу факультету фізичної культури і спорту нашого вишу, а серед глядачів були завідувач кафедри спортивних та рекреаційних ігор – доцент Валерій Мельник, який за сумісництвом відповідає за спортивну роботу в нашому Університеті, а також доценти кафедри Василь Ковцун і Володимир Левків, який є президентом громадської організації «Спортивний клуб ЛДУФК «Скіф».
Турнір проходив за кубковою системою – із вибуванням з боротьби за головний трофей після першої ж поразки. Заявки подали шість команд, тож дві з них, згідно із волею «сліпого» жеребкування, одразу потрапили до півфіналу, а решта чотири колективи в двох чвертьфінальних поєдинках визначали ще двох учасників квартету півфіналістів.
Уже перший чвертьфінальний матч виявився неймовірно цікавим і драматичним. Команда 14-ї групи з перевагою тільки в один пункт – з рахунком 3:2 – вигризла звитягу в очному протистоянні у 16-ї групи. Натомість інший чвертьфінал завершився повним розгромом одної з команд: 15-а група, що називається, каменя-на-камені не залишила від своїх суперників з 13-ї групи. Підсумкові цифри – 12:1 – найкрасномовніше свідчать про те, що відбувалося на ігровому майданчику впродовж усієї гри.
У першому півфіналі команда 14-ї групи перемогла 11-ту групу також більш, ніж впевнено – 14:4. Значно більш рівними виявилися сили суперників в другому півфіналі. Втім, виграш 17-ї групи у опонентів з 15-ї групи із рахунком 9:5 також позбавив і самих учасників гри, і глядачів валідольної кінцівки зустрічі.
Зазнавши невдачі у півфіналі, студенти 15-ї групи зуміли краще за суперників з 11-ї групи налаштуватися на поєдинок за третє місце. Як наслідок, вони перемогли з перевагою у шість очок – 10:4. А головний трофей – красень-кубок – завоювала команда 14-ї групи, яка у головному матчі змагань суперникам з 17-ї групи не залишила навіть мінімальних шансів на позитивний результат. Фінал вони виграли з рахунком 11:1 – як кажуть у подібних ситуаціях, коментувати тут особливо нічого…
Тож переможцем турніру стала команда 14-ї групи (на фото вище) у складі – Анна Брунець, Ксенія Біла, Олексій Бобков, Данило Боднар, Юрій Борис, Роман Іваник, Ігор Іванко, Максим Івасів, Святослав Коноба та Роман Піддубний.
Срібні нагороди виборола команда 17-ї групи у складі – Світлана Фамуляк, Юстина Черник, Назар Прийма, Максим Гальчак, Орест Шеремета, Роман Креховець, Давид Копанський, Кирило Рогожин, Вадим Каленовський, Олег Чайковський.
Бронзові медалі здобула команда 15-ї групи у складі – Христина Масловська, Вікторія Матвійчук, Андрій Плечій, Павло Петрина, Артем Поліщук, Роман Танасієнко, Максим Фик, Михайло Мельник, Дмитро Матис, Сергій Івашко.
Також організатори змагань відзначили трьох кращих суддів турніру. Ними стали – Віталій Фірка (15 група), Андріана Вихованець та Остап Криванчик (обоє – 17 група).
