Минулого тижня, а саме 25-го травня, дві групи першого курсу факультету педагогічної освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського – 11-та і 13-та – у межах програми навчальних дисциплін відвідали один із найзахопливіших львівських музеїв – Археологічний музей Львівського національного університету імені Івана Франка. Велика подяка завідувачу Археологічним музеєм Ярославу Погоральському, який з задоволенням погодився провести цікаву і захоплюючу екскурсію.
Як зазначив доцент кафедри олімпійської освіти нашого Університету Ростислав Поліщук: «У сучасному світі музеї набувають неабиякого значення. На мою думку так є насправді, адже музей дає змогу «підкорити час» – це така собі машина часу, позачасовий культурний феномен. Нині це не просто традиційні спеціалізовані заклади для зберігання артефактів, а повноцінна «додаткова реальність», яка надає неоціненну допомогу у дослідженні та вирішенні культурних, політичних та економічних проблем, що стоять перед суспільством у складному сьогоденні. Музеї нашої історії повинні стати превентивною зброєю, яка дасть змогу подолати окупанта й всіх хто захоче посягнути на кордони нашої рідної землі».
Доцент кафедри олімпійської освіти нашого Університету Андрій Сова розповів студентам про взаємини ЛДУФК імені Івана Боберського та ЛНУ імені Івана Франка. Зокрема про їхню співпрацю на громадській ниві, впливи Івана Боберського на формування світогляду дітей Івана Франка – Петра, Тараса, Андрія. Студенти дізналися про відзначення у 1913 році 40-літнього ювілею творчої праці Івана Франка.
Тоді українське гімнастичне товариство «Сокіл-Батько», головою якого був Іван Боберський, зуміло належним чином вшанувати Великого Сина України. Завдяки Іванові Боберському, попри певні труднощі в організації та проведенні святкувань, досягнуто чимало: зроблено світлину та виготовлено портрет Івана Франка, видруковано програму заходів, проведено урочистий вечір, підготовлено спеціальний випуск сокільського часопису «Вісти з Запорожа» тощо.
На особливу увагу заслуговує стаття Івана Боберського, присвячена Каменяреві, надрукована у часописі «Вісти з Запорожа». Вона є свідченям великої поваги до Івана Франка та розуміння Іваном Боберським важливості відзначення українцями цього ювілею.
З-поміж іншого у ній про Івана Франка можемо прочитати таке: «Яко правдомовець, яко борець за права одиницї, за честь чоловіка, за права народу, яко оборонець угнетених, понижених, покривджених, здобув собі Іван Франко несмертельну славу. Яко чоловік, що мистецьким словом взиває нас Українцїв до працї, відриває від лїнивства, перестерігає перед рабством і зрадою, що приказує нам всюди лучити ся і працювати, не ридати, не нарікати, не чекати на чужу ласку, став він нашим найщирійшим і найідейнїйшим учителем, орґанїзатором і провідником».
Проте, найкраще враження від музею
можуть передати емоції та спогади студентів.
Олена Козак: «Цього сонячного дня 25 травня ми відвідали археологічний музей, який знаходить у ЛНУ імені Івана Франка. Цю можливість надав нам викладач історії фізичної культури нашого ЛДУФК імені Івана Боберського Андрій Сова. Це надзвичайно красиві експонати різних епох. Вражають ті, які знайшли самі студенти. Також особливість, що можна доторкнутися і потримати в руках, а не тільки побачити. І на останок екскурсовод, людина яка вміє цікаво розповісти та заохочує йти і бачити все далі і далі».
Андрій Хамуляк: «До сьогодні я не знав, що у головному корпусі ЛНУ ім. І. Франка функціонує археологічний музей. Особливо здивувало те, що більшість речей там знайдено на заході України. Вразили скам’янілості з озера Задорожнє, експонати Трипільської культури, періоду зародження древніх слов’ян, предмети побуту, гребені з кісток, вишукані фібули та древні прикраси, старовинна зброя. Деякі експонати були власноруч знайдені студентами історичного факультету ЛНУ, що повинно додати натхнення іншим студентам».
Анна Коваль: «Мені дуже сподобався музей, було цікаво послухати і подивитись на експонати. Найбільше мені запам’ятався зуб мамонта, я була здивована тим, що його навіть можна було потримати в руках, і відчути те наскільки він важкий. Було цікаво також подивитись на речі щоденного вжитку наших пращурів».
Ігор Федак: «Відверто кажучи, я завжди захоплювався історією, тому цей похід приніс мені величезне задоволення. У першу чергу, я хотів би віддати належне нашому екскурсоводу, який не просто чудово розказував нам про археологічні пам?ятки, а ще й розбавляючи розмову жартами тримав нашу увагу на самих експонатах. Та не можливо не згадати й про один із експонатів, який вразив мене найбільше – кістки мамонта. Споглядаючи на справжні залишки такої дивовижно величної тварини, ти починаєш усвідомлювати усі складнощі буття, які доводилося переживати нашим предкам. І на сам кінець, я справді глибоко вражений експонатами, які були представлені на виставці та переконаний, що цей музей повинен відвідати кожен!»
Максим Максимів: «Сьогодні ми з групою відвідали археологічний музей, що знаходиться в приміщенні ЛНУ. Було дуже цікаво подивитися, як жили наші предки на нашій землі в різні епохи. Дуже вразили деякі експонати, а саме зуб мамонта. Екскурсовод пояснював все легко і доступно. Одним словом після походу в музей залишилися тільки приємні враження».
Вікторія Дмитрик: «Мені дуже сподобався похід в музей. Було цікаво подивитись на речі наших пращурів. Це був перший мій музей, де можна було потримати в руках зуб мамонта. Похід в музей залишив у моїй голові незабутнє приємне враження».
Олексій Якубовський: «Сьогодні ми побували в археологічному музеї, який знаходиться в головному корпусі ЛНУ. Нам розповіли про різні знахідки, які викопали на території України. Серед них були як предмети побуту: глечики, посуд, знаряддя праці, так і речі особистого користування й зброя. Також ми змогли побачити кістки таких давніх тварин, як мамонтів. Я почув й побачив багато цікавого, що допомогло мені скласти більш детальну картину життя давніх людей».
Андрій Браташ: «Похід у музей виявився цікавішим ніж я очікував, деякі з експонатів можна оглядати, тримаючи їх в руках. Цей похід показав давність і розвинутість людей які проживали на території України. У музеї багато рідкісних речей і колекція доповнюється. Також ми побачили традиційні вбрання людей того часу та їхні знаряддя праці. Ця виставка надзвичайно сподобалась і залишила слід у моїй пам’яті».
Діана Шкраба: «Ішовши до музею, я не знала, за якою адресою він знаходиться, і коли ми зайшли в ЛНУ, я здивувалась, що музей саме там, тому що ніколи раніше про нього не чула. Колекція Археологічного музею ЛНУ імені Івана Франка розмістилася у чотирьох залах: Зал I. Період палеоліту і мезоліту; Зал II. Період неоліту, енеоліту і ранньої бронзи; Зал III. Період пізньої бронзи та раннього заліза; Зал IV. Стародавні слов’яни і Київська Русь. Найбільше мені сподобалась подача матеріалу – взаємозв’язок екскурсовода із слухачами. Його розповідь була легкою та приємною, було дуже цікаво слухати. Я вперше в житті тримала в руках зуб мамонта, який більший за мою голову. У часи, коли штучний інтелект виконує завдання людей цікаво слухати про те, як наші предки пристосовувались до життя: робили самостійно посуд, зброю та багато іншого».
Подяка усім, хто долучився до цієї справи: університету за сприяння, працівникам музею за професіоналізм, студентам за їхню невимушену цікавість.
Подяка силам оборони України за можливість спокійно навчатися!
Слава Україні! Героям Слава!
Ростислав Поліщук, Андрій Сова
Фотографії Олени Козак, Діани Шкраби, Ростислава Поліщука, Андрія Сови
