Почесні професори

Чемпіон Олімпійських ігор, заслужений майстер спорту, відомий тренер, спортивний функціонер та громадський діяч.

Першим з українських фехтувальників завоював звання олімпійського чемпіона (1964), двічі ставав призером Олімпіад (1968, 1972). У період від 1963 до 1975 р. тричі здобував титул чемпіона світу з фехтування на шпагах, багаторазовий призер світових та європейських першостей.

Очолював штатну команду СКА (Київ), працював зі збірними командами України та СРСР (1975–1986). Від 1987 р. – директор СДЮШОР «Динамовець». Громадська робота: багаторічний віце-президент, член Виконкому та Президії Федерації фехтування України, почесний член НОК України, його ім’я вшановане в «залі слави» Міжнародної федерації фехтування (FIE). У 2015 р. нагороджений орденом НОК України «За вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію олімпійського руху в Україні і світі».

Підтримує дружні зв’язки з колективом Львівського державного університету фізичної культури, тісно співпрацює з колективом кафедри фехтування, боксу та національних одноборств та Федерацією фехтування Львівщини. З великою прихильністю ставиться до спортивних та наукових досягнень колективу університету. З його ініціативи та за безпосередньої участі на базі ЛДУФК регулярно проводяться семінари з підвищення кваліфікації тренерів і суддів України. Надає постійну підтримку у Федерації фехтування України при вирішенні питань щодо забезпечення сучасним обладнанням спеціалізованого залу фехтування ЛДУФК.

Нагороджений багатьма державними відзнаками: Почесною грамотою Верховної Ради України, медаллю «За трудову доблесть». Заслужений майстер спорту, заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, кавалер орденів «За заслуги» ІІ та ІІІ ступені.

Почесний професор Львівського державного університету фізичної культури від 2 червня 2016 року.

Народився 16 квітня 1946 року, в селі Сухоліси Узинського р-ну Київської області.

Закінчив Львівський державний інститут фізичної культури (1962–1966 рр.), аспірантуру Державного центрального ордена Леніна інституту фізичної культури (м. Москва) (1972–1975 рр.).
Кандидат педагогічних наук (1978), доцент (1982), майстер спорту СРСР (1967), заслужений тренер України (1999 р.), відмінник освіти України (2008), заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2009). Член президії та виконкому Федерації фехтування України (від 1998 р.); президент Федерації фехтування Львівської області (від 1993 р.); член виконкому відділення НОК України у Львівській області (1993–2014 рр.); член виконкому студентської спортивної спілки Львівської області (2008–2016 рр.); член президії ОО ФСТ «Україна» (2010–2014 рр.).
Працював тренером облради ДСТ «Спартак» м. Хмельницький (1966 р.), тренером ДЮСШ м. Тернопіль (1968–1969), викладачем кафедри фехтування ЛДІФК (1969–1972 рр.), аспірантом ДЦОЛІФК (1972–1975 рр.), старшим викладачем кафедри фехтування (1975–1980), доцентом (1981–1992), завідувачем кафедри фехтування і боксу ЛДІФК (від 1992 р.), проректором зі спортивної роботи ЛДУФК (2007–2011 рр.).

Автор більше як 80 наукових та навчально-методичних праць.
Нагороджений Почесною грамотою Львівської облдержадміністрації (2008); Почесною відзнакою «За заслуги» ФСГ Україна (2011); Почесною відзнакою Федерації фехтування України «За вагомий внесок у розвиток фехтування України» (2012).

Почесний професор Львівського державного університету фізичної культури від 19 квітня 2016 року.

Народився 15 квітня 1936 р. с. Холонів Горохівського району Волинської області.Український історик, один із представників українського національного руху, політв’язень, дисидент. Доктор гуманітарних наук (Honoris Causa) державного коледжу Джерсі. Член Об’єднання українських письменників «Слово». Після закінчення школи вступив на історичний факультет Львівського університету, потім до заочної аспірантури. Працював завучем і вчителем сільської школи, а з 1964 р. — викладачем Луцького, потім Івано-Франківського педінститутів.
Заарештований у вересні 1965 р., засуджений за ст. 62 КК УРСР (антирадянська агітація і пропаганда) до 4 років таборів. Карався в таборі ЖХ-385-17-А в Мордовії, звідки в самвидаві виходить його “Репортаж із заповідника імені Берія”. Після звільнення 1969 року пише статті “Серед снігів”, “Хроніка опору”, “Мойсей і Датан”. Удруге заарештували 1 червня 1970 р. – закритий судовий процес над ним з порушеннями законів, а також жорстокий вирок — 14 років за тією ж ст. 62, ч. 2 КК УРСР викликали гостру негативну реакцію не лише в Україні, але й за її межами.

В 1979 р. під тиском світової громадськості, влада була змушена обміняти Мороза та ще чотирьох дисидентів на двох радянських аґентів КДБ. Уночі з 27 на 28 квітня 1979 р. у Нью-Йоркському аеропорту ім. Кеннеді представники радянських властей обміняли п’ятьох політв’язнів на радянських громадян.

1 червня 1979 р. у Мороза закінчувалася тюремно-табірна частина покарання, йому належалося ще 5 років заслання. Викладав у Гарвардському університеті. Пізніше жив у Канаді, працював радіожурналістом, приїздив на батьківщину з лекціями “Україна XX століття”. З 1997 р. постійно живе у Львові та викладає у Львівському державному університеті фізичної культури.
Автор більш ніж 100 наукових праць.

Почесний професор Львівського державного університету фізичної культури від 19 квітня 2016 року.

Народився 3 липня 1957 року у Харкові.

Народний депутат України двох скликань, віцепрезидент НОК України, Голова ЦР ФСТ “Динамо”, президент федерації панкратіона, керівник Медичної комісії НОК України, майстер спорту міжнародного класу, кандидат педагогічних наук, доктор педагогічних наук, генерал-майор міліції, очолював “фізкультурно-спортивний” підкомітет Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму Верховної Ради України.
У 1981 р. закінчив з відзнакою Харківський медуніверситет.
З 1982 р. працював лікарем клінічної лікарні, а з 1983 р. спочатку лікарем, а в подальшому Головним лікарем фіздиспансера Харківської облради ФСТ “Динамо”.
У 1989 р. закінчив з відзнакою Київський державний інститут фізичної культури.
Працював на посадах заступника Голови Харківської обласної ради ФСТ “Динамо” та першим заступником Голови ЦР ФСТ “Динамо”. У 2006 – 2007 рр. був Міністром у справах сім’ї, молоді і спорту.
Автор двох монографій і понад 50-ти наукових праць.

Нагороджений орденом “За заслуги” (ІІІ ступеня), орденом Данила Галицького, численними грамотами та подяками від Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України і відомчими відзнаками.

Почесний професор Львівського державного університету фізичної культури від 3 листопада 2011 року.

Народився 19 травня 1938 року у Києві.

Багаторазовий чемпіон і рекордсмен СРСР, Європи і світу у стрибках в довжину, учасник 5-ти Олімпіад, призер Ігор Олімпіад в Римі (1960 р.) та Токіо (1964 р.), ЗМС СРСР, заслужений тренер СРСР, канд.пед.н., професор.
Ігор Арамович Тер-Ованесян народився 19 травня 1938 р. у Києві. Закінчив львівську середню школу № 50. Тренувався у спортивному товаристві “Буревісник” у Києві, Львові, а згодом у Москві. В 1955 р. закінчив ЛДІФК.
З 1955 р. по 1972 р. був членом збірної команди СРСР з легкої атлетики. Першим серед європейських спортсменів подолав 8-метрову межу в стрибках у довжину.

Після закінчення у 1972 р. спортивної кар’єри працював заступником Головного тренера Управління легкої атлетики Спорткомітету СРСР (1972 – 1976 рр.), старшим тренером зі стрибків у довжину профспілкової школи вищої майстерності (1976 – 1978 рр.), старшим тренером зі стрибків у довжину збірної команди СРСР, Головним тренером збірної команди СРСР (1983 – 1989 рр.), Президентом федерації легкої атлетики СРСР (1984 – 1992 рр.), заступником Голови комітету Російської Федерації з фізичної культури, спорту і туризму.
З 1991 р. бере активну участь у роботі Міжнародної федерації легкої атлетики. Нині працює професором кафедри легкої атлетики Російського державного університету фізичної культури, спорту і туризму.
Автор численних наукових статей і монографій, у тому числі широко відомої в Україні монографії “Обучение в спорте”.
Почесний професор Львівського державного університету фізичної культури від 3 листопада 2011 року.

Народився 21 лютого 1957 року у Коломиї Івано-Франківської області.

Перший віце-президент Національного олімпійського комітету України, президент Федерації біатлону України.
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України.
Працював заступником міністра в Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту.
Нагороджений Орденом “За заслуги ІІІ ступеня”, Почесною Грамотою Верховної Ради України.

Почесний професор ЛДУФК від 19 травня 2009 року.

Народний депутат України.
Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.
Олімпійський чемпіон Сеулу-88; заслужений майстер спорту.
Працював Головою Державного комітету фізичної культури і спорту України.
Член Національного олімпійського комітету, почесний президент баскетбольного клубу «Київ». Президент Федерації баскетболу України.Почесний професор ЛДУФК від 28 листопада 2008 року.