Професорові руханки Степанові Гайдучку на вічну пам’ять і шану
Сьогодні, 13-го березня 2023 року, виповнюється 133-тя річниця від дня народження знаного фахівця тіловиховання, одного із основників української національної фізичної культури, учня та колеги Івана Боберського, професора руханки Степана Гайдучка.
Степан Гайдучок спільно зі своїм учителем професором Іваном Боберським та колегами Петром і Тарасом Франками стали початківцями розвитку справи тіловиховання в українському середовищі Галичини на початку XX століття. Він був активним діячем українського гімнастичного товариства «Сокіл», змагуном «Українського спортового кружка» та СТ «Україна», випускником «Учительського кружка» із руханкових студій, популяризатором багатьох видів спорту, автором значної кількості праць присвячених руханці, практиком і теоретиком фізичної культури. Усе своє професійне життя присвятив улюбленій справі – тіловиховання.
Та мабуть найважливіше те, що в часи совєтського імперського тоталітаризму, коли нищилося усе українське (передусім – національна пам’ять) йому вдалося зібрати, зберегти і передати у родину історика Івана Крип’якевича накопичену в продовж першої половини XX століття документальну спадщину (декілька сотень світлин, плакати, листи, перші брошурки та методички з руханки і спорту, значки й інші речі та документи) західноукраїнського гімнастично-спортивного руху. Завдяки йому і родині Крип’якевичів цей неоцінений скарб української культури був збережений і переданий нам сучасникам, фахівцям фізичної культури, вже в незалежній Україні.
На основі збереженого Степаном Гайдучком архіву документів у світ вийшли друком видання: «Нариси з історії західноукраїнського спортивного руху» (1997) проф. О. Вацеби; фотоальбом «Галичина –український здвиг / за матеріалами архіву Степана Гайдучка» (2014) підготовлений Л. Крип’якевич, Ю. Ніколишиним та І. Мельником; «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортивної традиції» (2017) доцентів А. Сови та Я. Тимчака та чимало інших наукових і науково-популярних публікацій.
Фахівці ЛДІФК, зокрема професор В. В. Соломонко, особисто були знайомі та неодноразово зустрічалися із Гайдучком ще при його житті.
Сьогодні спадщина Степана Гайдучка вивчається науковцями нашого університету. Свідченням цьому є перевидання його праці «Відбиванка» (2021) стараннями доцентів В. Левківа та А. Сови; брошура «Степан Гайдучок (1890–1976): діяльність знаного українського педагога» (2022) А. Сови, що вийшли нещодавно.
З 90-их років XX століття, із здобуттям незалежності України, стало доброю традицією представниками професорсько-викладацького складу та студентами ЛДУФК відвідувати місце його останнього спочинку на Личаківському кладовищі, віддаючи в такий спосіб шану не лише йому, а усім подвижникам репресованої радянським режимом української національної фізичної культури.
Підемо вклонитися «Сівачу зерна добра на рідній ниві» і цьогоріч.
Завідувач кафедрою олімпійської освіти,
доцент Ярослав Тимчак
