Сергій Гаравський: «Попри війну в країні, нам вдалося зберегти кістяк збірної»

З 17-го по 22-ге червня в турецькій Анталії проходитиме чемпіонат Європи-2022 з фехтування. Відкриють континентальний форум чоловіки-рапіристи. На чотири місця в команді претендують семеро рапіристів. Серед них четверо представників Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського – четвертокурсник Даниїл Гойда, магістрант Максим Гаравський та випускники Клод Юнес і Ростислав Герцик. А старшим тренером збірної рапіристів є Сергій Гаравський, який диплом про вищу освіту здобув у стінах нашого вишу.

Нагадаємо, що початок війни застав українських рапіристів на етапі Кубку світу у Каїрі, де вони, відмовившись виходити на одну доріжку з представниками країни-агресора та на весь світ заявили «#StopTheWar #SaveUkraine».

Пізніше один з лідерів команди Клод Юнес, перемігши на відкритому Кубку Польщі, усі преміальні перерахував ЗСУ, а для підтримки українських рапіристів разом з товаришами по команді започаткував кампанію на платформі GoFundMe.

Попри усі труднощі, Юнес і Ко продовжували тренувальний процес і захищали честь синьо-жовтого прапора на спортивному фронті. Зокрема, на останньому етапі Кубку світу сезону-2021/2022 у болгарському Пловдиві показали свій найкращий результат не лише у цьому сезоні, але й загалом за останні чотири роки, увійшовши командою до ТОП-8.

Про це, підготовку до континентальної першості, а також перспективи пробитися на ХХХІІІ літні Олімпійські ігри в Париж-2024 розповів старший тренер збірної України з чоловічої рапіри Сергій Адольфович Гаравський.

– В Україні, на жаль, зараз немає де тренуватися, – розповідає Сергій Адольфович. – Наша основна база підготовки на «Динамо» у Львові через обставини не приймає тренування фехтувальників. Тож ми тренуємося у тих країнах, які нас до себе запрошують, звичайно, узгоджуючи усе з Міністерством молоді та спорту України. З 26-го травня по 3-є червня у нас був збір у Лондоні разом з командою Великої Британії. Національна федерація фехтування цієї країни взяла на себе витрати, пов’язані з перебуванням там нашої збірної. Велика подяка їй, а також Польській асоціації фехтування. 4-го червня ми заїхали на базу Цетнєво біля Владиславово. Тут повністю за рахунок приймаючої сторони ми цілеспрямовано готуватимемося до цьогорічного чемпіонату Європи разом з національними командами Польщі, а також Іспанії, у складі якої присутній призер чемпіонату світу і Європи, переможець Кубку світу Карлос Льявадор. У Цетнєво чудові умови, це база не тільки для фехтування, яке має окремий зал, а й для плавання і легкої атлетики.

– У якому режимі проходять тренування на заключному етапі підготовки до Євро-2022?
– У понеділок розпочинаємо о 10:45, далі – індивідуальні уроки. У вівторок спочатку бої по завданню, а потім силові вправи. У середу – одне тренування, у четвер – два. П’ятниця – зранку бої по завданню, а ввечері – індивідуальні уроки. В суботу – контрольні бої.

– Наскільки складно підтримувати звичайний робочий ритм у ситуації, коли в твоїй країні йде війна й усі, зрозуміло, думками в Україні?
– Свою позицію ми висловили на весь світ під час Кубку світу в Каїрі, коли відмовилися виходити на одну доріжку зі збірною росії. Можете собі уявити наш стан: приїхати 23-го лютого на змагання, і наступного дня побачити, який жах твориться у твоїй рідній Україні. Це дуже важко зрозуміти, це дуже важко пережити. Але ми все одно готові були виконувати свою роботу. Перемігши у першому поєдинку Сінгапур, в 1/8 фіналу ми могли зустрітися з італійцями чи росіянами, вийшло, що з останніми. На знак протесту ми відмовилися фехтувати й привернули увагу спортсменів всього світу до того, що Україна бореться з окупантом та захищає Європу. За правилами змагань Міжнародної федерації фехтування (FIE) команду мали зняти, але нам чомусь все ж зарахували перемогу над Сінгапуром і в підсумковому протоколі визначили 16-те місце.

– Якщо винести за дужки Каїр, де ми опинилися не на своєму місці у підсумку, то результати команди йшли по висхідній з кожним наступним етапом Кубку світу: 13-ті у Парижі, дев’яті у Белграді та восьмі у Пловдиві. Чи можемо це розцінювати, як тенденцію у світлі майбутнього чемпіонату Європи?
– Хочеться, щоб так і було, тим більше попереду найважливіші старти – чемпіонати Європи та світу, який відбудеться у середині липня в Єгипті. Вони усе покажуть. У Сербії ми були дев’ятими, виграли за вхід у ТОП-16 у досить непростої команди Грузії (45:25), але потім поступилися Єгипту в 1/8 фіналу (32:45). Зовсім не пішла в нас та зустріч на відміну від суперників, в яких усе горіло. Далі ми виграли усі поєдинки – у Сінгапуру, Угорщини та Чехії. В особистих змаганнях Клод Юнес був у ТОП-32, решта хлопців не пробилися до основного туру – ТОП-64. Хоча Ростислав Герцик був близький до цього. Вів не багато, але все ж поступився молодому угорцю Гергьо Семешу, який у підсумку здобув «бронзу» турніру.

У Пловдиві вперше за останні чотири роки ми були у вісімці. Виграли у драматичному поєдинку за вхід у ТОП-16 одним уколом у Чехії, потім перемогли в 1/8 фіналу команду Гонконгу на чолі з олімпійським чемпіоном Чун Ка Лонгом (45:39), але далі поступилися команді Японії. Клод Юнес (на фото нижче) у першому бою вів 4:0, але після паузи, яка виникла через технічну несправність апаратури, програв 4:5. Десь до двадцяти уколів ми йшли рівно, а далі хлопці не витримали і поступилися з рахунком 30:45. Напевно, ще не досягли своєї форми на той момент і не змогли стримати фізично сильних японців.

– У європейському командному рейтингу ми зараз йдемо п’ятими, яких суперників це нам обіцяє на Євро-2022 в Анталії?
– Знизу команди досить потужні та амбіційні. Не думаю, що на ці змагання заявиться Ізраїль, тож швидше за все за вхід у ТОП-8 ми фехтуватимемо з Чехією або Грузією. Хто з них простіший для нас суперник, важко сказати. У Сербії за дев’яте місце ми в чехів виграли не скажу що легко, але з досить великою різницею в рахунку (45:31), а вже за два тижні у Пловдиві лише одним уколом (45:44). З грузинами ми фехтували один раз у Белграді. Перемогли з великим рахунком 45:25. Але це не означає, що на континентальній першості буде така сама легка зустріч, адже це досить непогана команда. Зараз взагалі дуже вирівнявся склад чоловічого рапірного фехтування. В Європі трішки виділяється хіба що Італія. І у нас тепер, як у шпазі, непередбачувані зустрічі вже за вхід у ТОП-16.

– Хто завершуватиме наші командні поєдинки, вже давно визначено?
– Так, у нас є досвід, накопичений за певний час і розуміння, хто з яким суперником як фехтує, від цього і відштовхуємося. З Чехією, коли ми виграли одним уколом, як ви бачили, закінчував Погребняк, з Гонконгом – Юнес. Це при тому, що з чехами останній дав великий мінус, а з гонконгцями – великий плюс. Але це спорт, так буває.

– Скільки зараз спортсменів у складі збірної на підготовці до чемпіонату Європи та чи можемо ми говорити про те, що попри війну, будемо представлені найсильнішим складом в Анталії?
– У нас сім кандидатів на участь у командних змаганнях на чемпіонаті Європи та світу: Клод Юнес, Андрій Погребняк, Ростислав Герцик, Даниїл Гойда, Богдан Пнівчук, Максим Гаравський та Андрій Щерба. Саме з цієї сімки й буде визначена команда на головні старти сезону. Попри війну в країні, нам вдалося зберегти кістяк команди й триматиусіх хлопців разом.

– Основу нашої нинішньої команди складають три спортсмени, яким вже за 32 роки – Погребняк, Юнес та Герцик (на фото нижче – перший, третій і четвертий відповідно зліва направо). Чи була у вас розмова щодо їх планів, чи готові вони фехтувати до Парижа-2024?
– Так, готові, жодних сумнівів.

– А з чим була пов’язана відсутність бронзового призера чемпіонату світу Ростислава Герцика на перших двох стартах сезону – у Парижі та Каїрі?
– Спочатку була травма спини, а потім коронавірус – його діагностували в нього перед збором у польській Спалі.

– А як щодо поповнення команди молодими кадрами?
– Це залежить від багатьох факторів, і насамперед від роботи тренерів на місцях, адже національна команда, це лише верхівка айсберга. На жаль, наразі нам немає чим особливо похвалитися. Свого Нікіту Кошмана (один з нинішніх лідерів шпажної команди – ред.) ми ще не знайшли, так би мовити. Так, йому самому ще працювати й працювати, але я просто дивлюся на те, як стабільно фехтує цей хлопець у команді й робить свій позитивний внесок у результат команди шпажистів.


За матеріалами сайту nffu.org.ua 

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ