Ватерполісти львівського «Динамо» учетверте поспіль стали чемпіонами Суперліги

У Харкові, на водному майданчику басейну «Політех» завершилися поєдинки третього фінального туру ювілейного, 30-го за ліком чемпіонату України з водного поло серед клубів чоловічої Суперліги сезону-2020/2021. За їх підсумками достроково, за три ігрових дні до завершення турніру визначилися усі призери. «Золото» учетверте поспіль та восьмий раз загалом здобуло львівське «Динамо», в складі якого грає низка студентів і випускників Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського.

Одразу скажемо, що у порівнянні з попереднім сезоном Суперліги, нічого не змінилося: «Динамо» знову завоювало золоті медалі, «срібло» у збірної Харківської області, а «бронза» – у ВК «Маріуполь».

На жаль, справжньої боротьби за титул знову не було. Нагадаємо, у минулому сезоні в очних шести іграх між головними претендентами на «золото» – львівським «Динамо» та збірною Харківської області – п’ять разів вигравали галичани і лише одного разу перемогли слобожанці. Цього разу картина майже ідентична – харків’яни наразі обіграли динамівців лише одного разу (у першому попередньому турі) і то в серії післяматчевих пенальті, які, між іншим, пробивалися всупереч Регламенту. Натомість в інших чотирьох поєдинках верх незмінно брали львів’яни, причому робили це дуже впевнено. Цікаво, що дві з чотирьох своїх перемог над харків’янами львів’яни, як для матчів проти принципових і головних суперників, здобули з непристойними рахунками (13:3 і 12:3) на майданчику слобожанців.

Подібна перевага над ще зовсім недавно практично рівним опонентом має дві сторони. З одного боку, вона тішить гравців, тренерів і вболівальників «Динамо». Адже усе ніби виглядає для галицького клубу просто чудово – нам немає рівних і ми на голову сильніші за всіх! І справді, так би можна було вважати, якби підопічні Олексія Шведова і Юрія Сидоровича демонстрували відмінну гру, в якій недоліки можна було б порахувати на пальцях однієї руки. Однак в тому то й справа, що в даному випадку така перевага «Динамо» є не стільки свідченням сили львів’ян, як втрати спроможності збірною Харківщини за останні два роки нав’язати супернику боротьбу за титул. І що цікаво, коли раніше львівська команда вигравала титули, у Харкові і не тільки, усі казали, що причиною цього є наявність у складі динамівців трьох (Регламентом більше не можна) легіонерів. Тобто «друзі» галичан навіть не натякали, а відкрито говорили, що «Динамо» без легіонерів збірна Харківщини однозначно обіграє. І от вже два сезони львівська команда грає виключно українцями, але й надалі продовжує залишатися беззаперечним лідером. Більше того, як ми вже казали вище, перевага «Динамо» росте просто на очах.

І ось саме тут виходить на перший план інша сторона медалі. Таке верховенство «Динамо» нікому не йде на користь – не тільки його суперникам, а й, як це не парадоксально звучить на перший погляд, і самим львів’янам. Чудово це розуміють і керівники львівського клубу.

Аби не бути голослівними, процитуємо, як прокоментував чергове чемпіонство динамівців донедавна головний тренер команди, а нині директор львівського клубу Ігор Зінкевич: «Звичайно, завжди приємно вигравати золоті медалі. Але в рази приємніше, коли ти не просто стаєш чемпіоном, а здобуваєш титул у важкій боротьбі з рівним суперником. На жаль, уже вдруге поспіль Суперліга для нас перетворюється на таку собі переможну ходу без валідольних поєдинків. І це дуже погано, бо по-перше, вбиває інтерес до водного поло у вболівальників та в ЗМІ. У нас і так вже багато років усе зводилося до протистояння лише двох команд. А тепер немає й цього – а кому цікавий чемпіонат без інтриги?... А по-друге, така перевага негативно впливає на наших гравців. Адже вони втрачають мотивацію самовіддано тренуватися на кожному занятті та рости в плані майстерності. Мимовільно, на підсвідомому рівні у них з’являються думки, а навіщо «пахати» на тренуваннях, коли ми все одно, фактично за будь-якого рівня гри, виграємо чемпіонат...»

Коли ж аналізувати матчі «Динамо» у Суперлізі, то тут слід відзначити ветерана команди Олександра Дядюру, який є справжнім лідером і не випадково вже багато років динамівці саме його обирають своїм капітаном. Також важливим чинником є наявність у львів’ян двох рівноцінних воротарів – Нестора Бабського та Костянтина Нікольського, які є нині найкращими в Україні і обоє грають за збірну. Твердими гравцями основного складу стала й група ще зовсім молодих хлопців – Максима Осики, Ореста Джури, Костянтина Алєксєєва, Ігоря Кечеджи та Антона Погосяна, кожен з яких запрошується вже й до національної команди. Втім, їм характерна ще помітна нестабільність у грі та й хотілось би, аби трохи швидше вони зростали в плані майстерності. Але тут знову доводиться говорити про відсутність серйозних суперників на внутрішній арені, а міжнародних матчів у них майже немає.

Свій внесок в чемпіонство зробили й ветерани Юрій Мамєтьєв і Владислав Бабаєнко, але при цьому слід зазначити, що обидва проводять не найкращий сезон – вони можуть значно більше. Так само більшого можна очікувати й від 18-річного Чінгіза Агаджанова, хоча в старанності йому й не відмовиш. Дуже хороше враження залишається наразі від дебютантів команди – Ігоря Любінського та Данила Соколова. Особливо від останнього, який має усі дані, щоб стати насправді сильним гравцем. Однак все залежить виключно від нього – буде самовіддано працювати, все буде гаразд.

ВОДНЕ ПОЛО. ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ-2020/2021. СУПЕРЛІГА
Третій фінальний тур

24 – 26 квітня. Харків. Басейн «Політех»

РЕЗУЛЬТАТИ МАТЧІВ

24 квітня

Збірна Харківської області – «Динамо» Львів – 3:12
(0:1, 1:2, 1:5, 1:4)

НТУ-ХПІ Харків – ВК «Маріуполь» – 10:11
(3:3, 1:2, 2:3, 4:3)

25 квітня

«Динамо» Львів – НТУ-ХПІ Харків – 18:8
(8:0, 4:2, 3:4, 3:2)

ВК «Маріуполь» – Збірна Харківської області – 4:8
(1:0, 1:2, 0:3, 2:3)

26 квітня

НТУ-ХПІ Харків – Збірна Харківської області – 10:11
(3:2, 4:2, 2:5, 1:2)

ВК «Маріуполь» – «Динамо» Львів – 7:18
(2:2, 1:4, 1:4, 3:8)

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ