Вітання з ювілеєм Хавелко Галині Степанівні!

Сьогодні, 1-го березня, ювілей відзначає викладач кафедри фізкультурно-спортивної реабілітації та спортивної медицини Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського – Хавелко Галина Степанівна – висококваліфікований педагог, добропорядна й хороша людина та прекрасна жінка й чудова мати і бабуся.

Шановна Галино Степанівно, з нагоди Вашого ювілею Ректорат та увесь колектив нашого Університету висловлюють Вам свої щиросердечні вітання та низько уклінну подяку за сумлінну працю й вагомий особистий внесок у підготовку молодих кадрів галузі, впродовж якої Ви зарекомендували себе, як справжній професіонал своєї справи, чим заслужили авторитет та повагу як у студентів, так і в колег по роботі.

Окреме Велике Дякую Вам за виховання сина Романа – справжнього Воїна-Героя України, який з перших днів війни з російськими загарбниками добровольцем пішов на фронт і практично увесь час разом зі своїми бойовими побратимами перебував у найбільш гарячих точках. На превеликий жаль, 12-го листопада минулого року в боях під Павлівкою, що на Донеччині, ворожа куля обірвала його земне життя...

Народна мудрість каже, що чи не найбільшою несправедливістю земного життя є поховання батьками своєї рідної дитини. Ви, як і десятки тисяч матерів захисників України, чиї сини і доньки віддали своє життя, захищаючи рідну землю від окупантів з московії, тепер це знаєте напевне! Як і те, що ніякі слова не зарадять Вашому горю, а душевний біль ніколи не вгамується... Тож вітаючи Вас з ювілеєм, перш за все ми хочемо побажати Вам душевних сил і міцності духу та віри в нашу неминучу Перемогу над ворогом, задля якої Ваш Роман і поклав своє життя на полі бою.

Звісно, як і годиться на ювілей, ми бажаємо Вам також міцного-міцного здоров’я ще не на один десяток років, справжньої любові та підтримки в усьому від доньки, зятя, невістки й онуків та щасливого поповнення в родині у найближчому майбутньому. Так, поява на світ дитини Романа не замінить Вам його, але стовідсотково принесе радість, яку Ви будете відчувати щомиті й додасть Вам мотивації жити й творити добро, як Ви це робили завжди й продовжуєте робити нині...

Бажаємо Вам підтримки й щирої поваги від родичів, подруг, друзів і просто знайомих та усіх, хто Вас оточує, а також спокійних робочих буднів і нових здобутків у педагогічно-викладацькій та науковій діяльності, матеріального достатку й добробуту, якомога більше світлих і радісних днів та звершення усіх життєвих задумів!

З Ювілеєм Вас і многая літа та Божого благословіння,
шановна Галино Степанівно!

Чому ти плачеш мамо?
Тобі ж не можна мила –
У тебе хворе серце,
Тобі потрібна сила.

Я тут, я недалеко
Тебе я захищаю,
Лягай рідненька спати,
Я твій сон оберігаю.

Матусю, як я скучив,
Як хочу тебе я обійняти.
Так сильно тебе люблю,
Хотів тобі сказати.

Я знаю що спитаєш,
Тому скажу відразу:
Так добре тут годують,
Що я не схуд ні разу.

Я дуже помужнішав
Ще більше з кожним боєм,
А хлопці вже сміються,
Мовляв, дівчат буде юрбою.

Та мені усіх й не треба –
Я хочу ту єдину,
Яку буду любити
І візьму за дружину.

І будуть в тебе внуки,
Все так як ти хотіла,
Все буде як ти хочеш,
Все буде Україна!

Ну все мам – треба бігти.
Давай там, ти тримайся,
Я буду все робити,
А ти частіше посміхайся!