Захищаючи рідну Неньку Україну від російсько-фашистських загарбників, на 33-му році життя загинув Олег Владиславович Китун – випускник 2013 року факультету фізичного виховання (нині – педагогічної освіти) Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, який навчався на кафедрі атлетичних видів спорту (спеціалізація – греко-римська боротьба).
Олег Владиславович Китун народився 26-го березня 1991 року в селі Великі Цепцевичі Володимирецького району Рівненської області. З раннього дитинства вирізнявся високою руховою активністю. Навчаючись у загальноосвітній середній школі, захопився греко-римською боротьбою і згодом продовжив навчання у ліцеї-інтернаті в місті Березне Рівненської області. Отримавши атестат про середню освіту, поступив до Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського на факультет фізичного виховання. Був студентом кафедри атлетичних видів спорту (спеціалізація – греко-римська боротьба).
Впродовж навчання наполегливо підвищував свою спортивну майстерність, що дозволило йому виконати перший спортивний розряд. Неодноразово ставав переможцем і призером першості області та учасником всеукраїнських турнірів. У спілкуванні поза межами борцівського килима був стриманий, ввічливий і доброзичливий, а в побуті – охайний та невибагливий.
Завершивши навчання та успішно склавши державні іспити, в 2013 році отримав диплом про вищу освіту. Працював вчителем фізичної культури та тренером з греко-римської боротьби. З величезною любов’ю займався з дітьми в секціях боротьби у селі Більська Воля та міста Володимирець Рівненської області, тим самим завоювавши авторитет і повагу, як у своїх учнів та їхніх батьків, так і в колег по роботі.
Олег Владиславович з перших днів війни захищав Україну від кацапських окупантів, був командиром одного з підрозділів розвідки Збройних сил України. Тривалий час знаходився на передовій, де разом з побратимами виконував надскладні бойові завдання.
Загинув відважний командир розвідки Олег Китун на теренах Харківщини, на Куп’янському напрямку… Герой гідно захищав нашу країну від російського ворога, до останнього подиху боровся за наше світле майбутнє та віддав своє життя за нас, за нашу Неньку Україну…
Вічна та світла пам’ять Герою!
Слава Україні! Смерть клятим москалям! Герої не вмирають!
P.S. Ректорат, професорсько-викладацький склад, студенти і випускники та увесь колектив Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського сумують з приводу загибелі Олега Китуна та висловлюють свої щиросердечні співчуття рідним, близьким, друзям, учням та Побратимам Героя…
Присвячується світлій пам’яті Героя України Олега Китуна…
Осиротіла школа і спортзал…
Де Ви колись навчали не здаватись!
І на столі лежить старий журнал,
Але не будуть вже заняття відмічатись…
Нас не будете навчати боротьби,
У суддів будуть наші нагороди.
І діточки не прийдуть вже сюди,
Тепер Герой, наш Вчитель для народу…
Його забрав Ангелик в небеса,
У Куп’янську ординці лютували.
І застивала в Матері сльоза,
Коли їй похоронку віддавали..
Олег пішов у наше ТрО,
Спортивний хлопець, добрий та хороший!
Із командиром справді провезло,
А в смерть страшну повірити не можем…
Лиш тридцять три, це молодість в очах!
Кохана зачекалася удома…
Тепер лиш розпач і безмежний страх!
Не побажаєм у житті нікому…
На тренування діток привели,
Він їх навчав завжди перемагати!
І вперто йди до певної мети,
Та з гідністю поразки всі приймати…
Тож відпочинь, Олеже, на небесах!
Хай на хмаринці Янголи гойдають,
Душа твоя лишилась «на нулях»,
Але Герої в серці не вмирають!
Автор Світлана Д.
