Студентів, професорсько-викладацький склад та увесь колектив Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, як й усіх мешканців Львівщини і не тільки, закликають підписати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ Ярославу Улічному – випускнику спортивного факультету нашого Університету.
Мешканцю Львівщини, воїну ЗСУ Ярославу Улічному з позивним «Лис» пропонують присвоїти звання Героя України (посмертно). Автор петиції – Алексик Леся Михайлівна. Для того, щоб Президент України Володимир Зеленський розглянув електронне звернення, необхідно зібрати 25 000 підписів на петиції.
Підписати її можна
ТУТ
Ярослав Улічний народився 26-го серпня 1986 року в селі Сільці тоді ще Сокальського, а нині Червоноградського району Львівської області. Отримавши атестат про середню освіту по завершенні навчання в Сілецькій загальноосвітній школі, у 2003 році Ярослав поступив на спортивний факультет (спеціалізація – автомобільний спорт) Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського.
Впродовж навчання у нашому виші Ярослав був учасником багатьох змагань, неодноразово ставав їх переможцем та призером. Паралельно з автоспортом він обожнював також туристичні походи і рибалку та й загалом шалено любив активний відпочинок на природі. Тож не випадково, з часом став співавтором організації та проведення, а також учасником низки аматорських ралі в гірській місцевості, які зазвичай проводилися в Карпатах.
Успішно закінчивши бакалаврат та магістратуру ЛДУФК імені Івана Боберського, Ярослав працював на кафедрі фізичного виховання Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова, пройшов шлях від викладача до її керівника.
У 2014 – 2015 роках служив в АТО. За зразкову службу був нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО». А з перших днів повномасштабного вторгнення російських загарбників на українську землю Ярослав повернувся до лав Збройних Сил України. Захищав свою Батьківщину у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. Саме у цій бригаді він брав участь в АТО у 2014 – 2015 роках.
Під час служби вдосконалював свої знання та навички, подавав приклад у виконанні військового обов’язку. Постійно перебував у гарячих точках Миколаївської, Харківської та Донецької областей. 2-го березня 2023 року героїчно загинув у бою під Бахмутом від мінометного обстрілу. Ворожа куля важко поранила Воїна. Побратимам, щоправда, вдалося на бронетранспортері вивезти Ярослава в тил, але, на превеликий жаль, отримані ушкодження виявилися несумісними з життям…
26-го серпня йому виповнилося б 37 років, у Героя залишилися самотніми мати Галина Степанівна і батько Василь Зиновійович, а також наречена.
Ярослав завжди був сміливим та мужнім, але при цьому веселим й життєрадісним, ніколи ні на що не скаржився. А його постійні фрази («Хто, якщо не я!» та «Все буде добре!») стали для нього гаслами життя. Побратими та командир зазначають, що він був справжнім Воїном і борцем за волю та незалежність свого народу.
Ярослав Улічний – це людина честі, мужності та добропорядності. Для багатьох він став зразком незламності й міцності духу. Завжди допомагав усім, хто цього потребував. Був справжнім другом, побратимом, мав багато планів, яких не встиг, на превеликий жаль, втілити у життя…
Він віддав своє життя, щоб ми жили у вільній і незалежній Україні – боронив рідну землю ціною власного життя і з честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави та до останнього подиху був вірним присязі, українському народові та Україні!
Життєвий шлях, вчинки й активна громадянська позиція Ярослава Васильовича Улічного заслуговують найвищої державної відзнаки – звання Герой України (посмертно)!
Слава Україні! Слава Герою! Слава ЗСУ!
P.S. Додамо, що наразі зібрано 4170 підписів.
До завершення терміну зібрання підписів залишилося 84 дні…
