Напередодні, 30-го листопада поточного року, відбулася зустріч студентів кафедри футболу Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського (завідувач – доцент Ігор Лапичак) та ректора нашого закладу вищої освіти Ярослава Свища з призерами чемпіонату світу-2024 з футзалу – одним з тренерів національної збірної України Валерієм Легчановим та гравцем «синьо-жовтої» команди Михайлом Зваричем, які на клубному рівні представляють львівський клуб «Енергію» – одного з лідерів Української футзальної Екстраліги.
Нагадаємо, футзальна збірна України не без проблем пробилася до фінальної частини ювілейного, десятого за ліком чемпіонату світу-2024, який проводиться ФІФА (Міжнародною федерацією футболу) один раз на чотири роки. Цього разу світовий форум за участі 24-ох найкращих збірних планети приймав Узбекистан – матчі проходили у період з 14-го вересня по 6-те жовтня поточного року, а місцем їх проведення були арени в Ташкенті, Бухарі та Андижані.
Зазначимо, що це був перший турнір ФІФА, який коли-небудь проводили Узбекистан і країни Центральної Азії. Турнір повернувся до свого звичайного чотирирічного циклу після того, як попереднє змагання було відкладено на рік до 2021 року через пандемію COVID-19.
На груповій стадії збірна України на старті розгромно програла фіналісту трьох останніх Мундіалів – збірній Аргентині (1:7), але у двох наступних поєдинках впевнено виграла в Анголи (7:2) та Афганістану (4:1), вийшовши до плей-оф. У 1/8 «синьо-жовті» були сильнішими за збірну Нідерландів (3:1), а в чвертьфіналі підопічні Олександра Косенка та Валерія Легчанова обіграли команду Венесуели (9:4). Тим самим збірна України вперше за останні 28 років вийшовши до півфіналу чемпіонату світу. У далекому, 1996 році наша команда також пробилася до квартету команд, що безпосередньо розігрував між собою медалі, але в підсумку стала четвертою.
2-го жовтня збірна України у півфіналі проти головного фаворита – збірної Бразилії – в неймовірно драматичному та дуже видовищному протистоянні зазнала поразки з мінімальним рахунком 2:3. При цьому наприкінці гри, за рахунку 2:2, «синьо-жовті» не використали два чудові моменти, після чого пропустили вирішальний гол з дабл-пенальті… А 6-го жовтня збірна України перемогла національну команду Франції в матчі за третє місце з розгромним рахунком 7:1, здобувши перші в історії України медалі чемпіонату світу з футзалу. У фіналі збірна Бразилії перемогла збірну Аргентини з рахунком 2:1.
Додамо, що на чемпіонаті світу-2024 всього було зіграно 52 матчі, які відвідали загалом 152 823 глядачі (2939 – в середньому за гру). 24 команди забили в них 362 голи (6,96 – в середньому за гру).
На зустріч з героями футзального Мундіалю-2024 прийшло понад 70 студентів. Звісно, левова більшість з них – представники кафедри футболу, де вже кілька років працює спеціалізація «футзал». Але були й представники інших кафедр, зокрема легкоатлети, ігровики інших командних видів спорту і, що цікаво, навіть двоє шахістів.
Захід розпочався з перегляду відеогляду найцікавіших моментів виступу національної збірної України з футзалу на чемпіонаті світу-2024 в Узбекистані. Після цього завідувач кафедри футболу Ігор Лапичак до вітального слова запросив ректора нашого Університету Ярослава Свища – заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, кандидата наук з фізичного виховання і спорту, доцента, майстра спорту з легкої атлетики, віцепрезидента Федерації легкої атлетики України, президента Федерації легкої атлетики Львівської області.
Ярослав Степанович у своєму виступі перш за все подякував Збройним Силам України, які героїчно боронячи нашу землю від клятих москалів-загарбників, дають можливість нашим спортсменам тренуватися та гідно представляти нашу країну на змаганнях найвищого міжнародного рівня.
Подякував він і національній збірній України з футзалу, яка в черговий раз довела усьому світу, що українці – спортивна нація, яка вміє досягати найвищих результатів на самих престижних форумах планетарного й континентального рівнів. При цьому він наголосив на тому, що «бронза» наших футзалістіх на Мундіалі-2024 в Узбекистані – це історична, перша медаль України на чемпіонатах світу з ігрових командних видів спорту. Адже були раніше медалі різного ґатунку на Євро у жіночих збірних з баскетболу і гандболу, а остання здобувала й «бронзу» Олімпіади-2004 в Афінах. А от на чемпіонатах світу серед національних команд українські футзалісти стали першими, хто серед «синьо-жовтих» ігровиків зійшов на медальний п’єдестал пошани.
Подякував ректор футзальній збірній і за ті неймовірні емоції, які вона подарували своїм багаточисельним вболівальникам як своєю насправді дуже класною грою, так і перемогами. І навіть поразка від бразильців у півфіналі багатьма сприймалася не як програш, а прикра невдача, коли суперник виграв виключно за рахунок примхливої пані Фортуни, що в останню мить посміхнулася майбутнім чемпіонам світу.
А на завершення свого виступу Ярослав Степанович вручив Валерію Легчанову і Михайлові Зваричу пам’ятні подарунки та Подяки від ЛДУФК імені Івана Боберського за особистий внесок у розвиток футзалу в Україні загалом та на Львівщині зокрема і висловив побажання в найближчі роки побачити їх у статусі аспірантів, а з часом і викладачів кафедри футболу нашого Університету.
Подякувавши за привітання, гості розповіли присутнім про чемпіонат світу-2024 в Узбекистані очима його безпосередніх учасників. Зокрема, Валерій Легчанов звернув увагу на те, що за останнє десятиліття рівень футзалу помітно став вищим на усіх без винятку континентах і, відповідно, прохідних матчів на чемпіонаті світу не стало від слова «зовсім». Також він поділився тим, як тренерський штаб збірної України реанімував команду після стартової поразки від аргентинців з рахунком 1:7, яка, як це не дивно звучить на перший погляд, стала першим кроком до завоювання місця на медальному п’єдесталі пошани. Також пан Валерій відзначив підтримку української діаспори в Узбекистані на матчах нашої збірної. За його словами, «синьо-жовті» у шести зіграних матчах з семи впродовж світового форуму, за відчуттями грали не в далекому Узбекистані, а на рідній землі, у себе вдома. І тільки матч проти збірної Афганістану, яка мала просто таки шалену підтримку на кожному матчі, для українців був справді виїзним.
У свою чергу Михайло Зварич розповів про особливості чемпіонату світу в психологічному аспекті, адже практично усі гравці збірної України були дебютантами турніру планетарного рівня. За його словами, перша гра, в якій Україна програла аргентинцям 1:7, з одного боку була дуже «гіркою та болючою», а з іншого – й корисною водночас.
«Вона (поразка від Аргентини – ред.) нас переконала в тому, що нічого неймовірного чи чогось дуже страшного в поєдинках чемпіонату світу насправді немає. Необхідно виходити на ігровий майданчик і самовіддано робити те, що казали наші тренери на установці перед грою. А ще дуже важливим є мікроклімат всередині збірної. У нас він був просто неймовірний. Думаю, вболівальники бачили в усіх наступних наших матчах, як кожен з нас викладався на всі сто відсотків, аби допомогти команді досягти переможного результату. Так, програш бразильцям був дуже прикрим. Але психологічно він нас не зламав. Навпаки, він тільки ще більше додав нам бажання обіграти суперника в матчі за бронзу. Ну дуже вже сильно ми не хотіли повертатися додому без медалей. І коли ми «розірвали» французів, то емоції просто зашкалювали. Те, що ми завоювали бронзові медалі, я особисто почав усвідомлювати тільки десь через два–три дні того, як ми виграли у Франції…», – розповів Михайло.
Уся зустріч тривала близько двох годин і пройшла від початку до свого завершення в насправді дуже теплій, можна навіть сказати, сімейній атмосфері. Впродовж неї гості відповіли на численні питання як ведучого, так і викладачів та студентів, а їх було чимало. А завершилося дійство традиційними фото- та автографсесіями, впродовж яких продовжувалося спілкування…
Фото Мирослави Тимчак
