В Універсальному манежі навчально-спортивного комплексу СКІФ Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського відбулися традиційні змагання серед студентів першого курсу факультету педагогічної освіти з національної гри гилка, які за ініціативи і під керівництвом старшого викладача кафедри спортивних та рекреаційних ігор Надії Лібович і викладача цієї кафедри Володимира Яцковського проводяться в нашому закладі вищої освіти уже понад чверть століття.
Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського – єдиний в Україні заклад вищої освіти, у навчальному плані якого є вивчення студентами національної гри гилка. А по закінченні курсу традиційно, вже багато років проводяться змагання між групами першого курсу – восени визначаються переможці на факультеті фізичної культури і спорту, а весною – на факультеті педагогічної освіти.
Нагадаємо, ги́лка (від гили́ти – «бити», «відбивати») – українська національна гра з м’ячем та палицею-битою, яка за свідченнями істориків з’явилася навіть раніше, аніж популярні у світі її аналоги – американський бейсбол та англійський раундерз. Для гри необхідна «бита», тобто уламок гладкої і рівної гілки. Звідси й виникла назва гри – «Гилка». М’яч повинен бути полотняний, щоб не стрибав і при влученні у гравця не травмував. Майданчик має бути з рівною поверхнею, прямокутної форми. У грі беруть участь дві команди.
Першою згадкою вважається опис гилки Батьком української фізичної культури – Іваном Боберським у 1904 році. Він займався вивченням національних рухливих ігор і видав посібник «Рухливі ігри та забави», в якому була описана гра. Згадує гилку у своєму «Словарі української мови» і Борис Грінченко.
Правила гилки опублікували у Львові ще далекого 1914 року. Однак згодом про гру забули. Але на початку 90-их років минулого століття старший викладач кафедри тоді ще спортивних ігор (нині – спортивних та рекреаційних ігор) ЛДУФК Надія Петрівна Лібович за підтримки керівництва нашого вишу відродила цю гру та ініціювала проведення змагань.
Традиційний варіант гри в «гилку просту» передбачає наявність щонайменше двох гравців, майданчика, палиці та м’яча. Суть гри зводиться до того, що гравець із палицею розташовується за полем, б’є («гили́ть») м’яч в поле, де інший гравець має впіймати м’яч на льоту. Якщо м’яч не було впіймано – він повертається до того, хто бив, для наступного удару. Зловлений м’яч дає право гравцям змінити ролі.
Вважається, що краще грає той, хто вміє спрямовувати м’яч палицею в бажаний сектор поля, подалі від польового гравця, щоб його було важко відразу впіймати. Для такої гри достатньо двох людей. Але гра стає цікавішою зі збільшенням кількості учасників. Зазначимо, що на традиційних змаганнях в нашому університеті у склад кожної команди входить десять гравців – не більше семи юнаків та не менше трьох дівчат.
Необхідно наголосити, що гилка не є наразі офіційною спортивною дисципліною на змаганнях. Втім, цю гру практикують в середовищі патріотичних організацій – Пласт, СУМ тощо.
Додамо, що 2013 року варіант правил для сучасної гри в гилку був викладений у відкритий доступ в Google Docs. У цьому варіанті враховані ідеологічні підґрунтя виникнення гри та використані елементи правил і терміни, напрацьовані в бейсболі, оскільки принцип гри подібний.
А тепер перейдемо до розповіді власне про звітні змагання з гилки, на участь в яких заявилися три команди першого курсу факультету педагогічної освіти нашого вишу. Турнір проходив за коловою системою – кожна з трьох команд-учасниць зіграла по одній грі з двома колективами суперників.
У першому матчі команда 12-ої групи обіграла 11-ту групу з розгромним рахунком 19:0. Втім, друга гра склалася для 12-ої групи не найкращим чином – з різницею у шість очок (3:9) вона програла 14-й групі та здавалося, що шансів на загальну перемогу і такого жаданого завоювання перехідного кубка у них майже не залишилося. Адже гравцям 14-ої групи, аби посісти перше місце, достатньо було з будь-яким рахунком перемогти 11-ту групу, яка, здавалося, не скоро відійде від психологічного нокауту, зазнавши нищівної поразки в своїй першій грі.
Та реалії життя виявилися не те щоб трохи іншими, а зовсім протилежними. Як засвідчив хід заключного поєдинку турніру, хлопці та дівчата 11-ої групи, як кажуть у спортивному середовищі, вміють тримати удар. Незважаючи на практично мізерні шанси посісти підсумкове місце вище третього, вони чудово налаштувалися на гру, а головне, зробили правильні висновки з першого свого матчу. В підсумку гра неочікувано завершилася їхньою перемогою, причому достатньо переконливою. Фінальні цифри на табло – 9:3 на користь 11-ої групи, якнайкраще свідчать про характер цього протистояння.
У підсумку в кожної з трьох команд було по одній перемозі та одній поразці. Згідно із Регламентом турніру, переможця та призерів довелося визначати за більшою кількістю ігрових очок. У 12-ої групи їх виявилося 22, в 14-ої групи – 12, а в 11-ої групи – 9 очок.
Тож переможцем турніру стала команда 12-ої групи (на фото вище) у складі – Касарда Анастасія, Пилипюк Валерія, Сурма Марія, Пасічник Олександр, Кавка Володимир, Кузьмук Едуард, Плахтина Валерій, Киричок Володимир, Бутовський Олег, Антохів Денис.
Срібні нагороди виборола команда 14-ої групи у складі – Заяць Вікторія, Лацик Каріна, Кулинич Мар’яна, Оліярник Катерина, Брус Іван, Кушнір Максим, Бабій Орест, Артим Степан, Патик Святослав, Максимович Владислав.
Бронзові медалі здобула команда 11-ої групи у складі – Крук Юлія, Кошлата Анна, Цимбалюк Вікторія, Гусак Руслан, Ватагович Святослав, Хома Андрій, Бобрик Роман, Шаргут Святослав, Павлів Остап, Романко Олег.
