У Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського напередодні Великодня, а саме 18-го квітня 2024 року, відбулось відкриття виставки «Ікона промовляє». На виставці були представлені ікони у вишитті Марти Новицької, ікони на дереві Михайла Андрусишина, писанки режисера культурно-мистецького відділу Зоряни Грегорійчук, а також листівки із зображенням ікон Марти Новицької та поезією професорки кафедри біохімії та гігієни нашого закладу вищої освіти Марії Сибіль.
На виставку було запрошено вокальний квартет «Собор» (будинок культури ОТГ Зимна вода). Під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Мирона Дацка у їх виконанні прозвучали такі твори: улюблений романс Соломії Крушельницької «Родимий краю», козацька пісня «Вже більше літ двісті», Ave Maria Говарда.
Будь-яке культурно-мистецьке дійство в наш час може мати сенс настільки, наскільки воно є дотичним до сучасного прикрого стану речей в Україні. Це наш внесок на знак вдячності за можливість його відбуття.
Великдень – це саме той великий день Воскресіння Христа, який вселяє надію на радісну прийдешність. В контексті наших реалій кожен українець має одну надію – надію на мир і воскресіння з попелу. І кожен українець прагне у свій спосіб долучитися до справдження цієї мрії про перемогу над монстром без правил, моралі й чеснот.
І наша виставка ікон, які промовляють, також має на меті наблизити День Радості в Україні.
Авторка ікони у вишитті, Марта Новицька, прийшла до нашого університету поділитися своїм уявленням про нашу велику мрію, надію і любов. Божа мати на кожному полотні вбрана у національні строї різних куточків України.
Ікони промовляють. Кожна свої слова. Ікони набувають нового життя, оселившись на листівках разом із поетичними словами, які вклала в їх уста професорка Марія Сибіль.
І в кожному слові надія і віра на День Радості. І кожне слово – любов до воїна, який наближає перемогу. І разом ці слова виливаються у спільну молитву очевидців дійства, чи у вервечку гаївки «Ми кривого танцю йдемо» у виконанні всіх присутніх і зокрема студентів 16-ї групи факультету терапії та реабілітації (куратор – Марія Сибіль), чи в низький уклін до Ісуса Христа, який вибрав терновий вінок замість вінка в квіти.
І кожна Радість має сенс, якщо її є з ким розділити. Що втаїв ти, те пропало, що роздав – твоє навіки, – як сказав колись Шота Руставелі.
Цими днями відбулось саме таке дійство: обмін Надією з Вірою в День Радості в Україні у великій Любові Один до Одного.
Чудове сплетіння мистецтва втілення ікон вишиттям на полотні Марти Новицької та поетичного відображення окремішного розуміння їх сутності Марією Сибіль з неймовірною майстерністю імпровізації було подано учасникам події завдяки сценарію і непересічній креативності Іванни Литвинець, дружини доцента нашого Університету Антона Литвинця.
На зустрічі відбувся обмін листівок з ликом ікон, що промовляють, на кошти для потреб Збройних Сил України.
Підготовка та організація виставки відбулась за участю культурно-мистецького відділу під керівництвом Лілії Гули – відповідальної за виховну роботу та комунікацію з громадськістю в нашому закладі вищої освіти.
Разом до Перемоги! Все буде Україна!
